Вбивство на 31-му поверсі - Вале Пер

Перед Єнсеном постало інше видиво. Він побачив усе так ясно, ніби в спалаху магнієвої блискавки. Не дослухавши, що каже начальник патруля, він опустився на стілець.

— Де ви?

— І далі перед…

— Негайно до вестибюля! Чуєте?

Блискавка не гасла. Єнсен уже знав, яка думка сяйнула йому на коротку мить, коли сьогодні вранці він розплющив очі.

— Я у вестибюлі…

— Мерщій до будки сторожа. До телефону. Наберіть номер тридцять першого відділу. Там є список усіх телефонів.

Тиша. 13.56.

— Телефон… він не працює. Номер…

— А ліфти?

— Електричний струм скрізь вимкнено. І телефони, і все…

— А якщо сходами? Скільки треба часу? — Не знаю. Десять хвилин…

— У будинку хтось ще є?

— Двоє наших, але не вище за п'ятий поверх.

— Покличте їх. Не відповідайте. Нема часу.

13.57.

— Вони спускаються.

— Де пожежна машина?

— Перед входом. Мої люди вже спустилися.

— Нехай пожежники під'їдуть за ріг бокового крила.

— Виконано.

13.58.

— Відійдіть у безпечне місце. За крило. Бігом. Важкий тупіт і засапаний віддих.

— Дім порожній?

— Так… крім… тридцять першого…

— Знаю. Притисніться до стіни в кутку, щоб на вас щось не впало. Розтуліть рота. Розпружте м'язи. Глядіть, щоб не прикусили язика. Я кінчаю.

13.59.

Єнсен вимкнув апарат.

— Дайте гасло тривоги, — звелів він черговому поліцаєві. — Не забудьте про службу вертольотів. Справа негайна

Єнсен підвівся й пішов до свого кабінету. Він сів до столу й налаштувався читати. Він сидів зовсім тихо й подум-ки прикидав, чи вибух буде чутно аж сюди.