Вибрики Золотого Теляти - Пересичанский Юрий Михайлович

– Охо-хо-хо-хо-хо-о-о...
– пророче прорк, сповнений смутку за недосяжним кошиком, старйшина-Пузик; потм перехрестився на образ Божий, сповнившись ще бльшого смутку вд усвдомлення, що н, нколи, нколи в свт цьому не здйсниться недосяжний деал хрумко шкрочки смажено курки, дивлячись на кону, додав ще бльш жалсливо пронизливо: - Ехе-хе-хе-хе-хе-хе-е-е...

Й хоча вечеря того вечора була досить багатою як на бдняцький рацон Пузикв - було вдосталь хлба, варена картопля з олю й молоко - все ж це не йшло н в яке порвняння з казковим кошиком. влгшись спати, старший Пузик, не зважаючи на втому, не мг вдразу заснути через муки, як йому завдавали чудесн марення про казковий кошик. Коли ж вн нарешт заснув, сон його був дуже коротким сповненим тими ж самими мареннями, як перекочували з дйсност в сновидння. Пузик-батько прокинувся , не в змоз й надал терпти ц муки, потихеньку встав, вийшов у сни пшов у напрямку, де вд грха подал був схований кошик спокуси. Але як би далеко вд грха не було щось сховане, далечнь ця - лише пдбадьорення й заохочення для грха, аби тльки розпалити грховне бажання. Нанвець спокушений нечистим духом батько витяг з схованки кошик, вдпив з пляшки деклька добрячих ковткв горлки й понадкушував ус призначен для хрестин ласощ в над, що батюшка в церковнй сутн не догледить, що пляшка не зовсм повна, в курки не дуже цле стегенце, а ковбаси трохи не вистача, щоб повнстю завершити кльце.

Вдовольнивши таким чином, як почуття соцально несправедливост, так свою стражденну плоть, Пузик-батько заснув миттво, спав до самого ранку не прокидаючись без будь-яких сновиднь. Прокинувшись же зранку, вн не пшов вдразу за схованим вд грха подал кошиком, вдтягуючи мить видобування кошика з схованки вслякими начебто бльш нагальними справами не тльки через вдчуття власно провини, а й спонукуваний деякими ншими мркуваннями - так як уникав прямого погляду в оч свох домочадцв теж не тльки через докори сумлння, а й через т сам нш мркування.

Коли ж, нарешт, невблаганна мить настала, Пузик старший таки змушений був уже дстати заповтний кошик, то тльки-но взявши до рук цей кошик, вдразу зрозумв, що т його нш мркування й пдозри мали пдстави. Так, так, адже ц хрестини в незлченнй родин Пузикв були, ясна рч, не першими, далеко не першими. все, ясна рч, повторилося знову, як завжди. Пузик-батько внс кошик з сней до хати, поставив його на стл окинув усх, збраних там домочадцв, вже не якимось провинним поглядом, а поглядом якогось язичницького бога-громовержця, поглядом, пд яким ус домочадц могли тльки провинно схилити голови в очкування якогось страшного вироку.

Головний же Пузик тльки на мить пдняв рушник, яким був накритий кошик, ще раз переконавшись, що все було як завжди, адже, ще тльки взявши цей кошик до рук вдчувши його вагу, няк не можна було не зрозумтити, що кошик цей позбавився значно частки вд т ваги, яку вн мав псля того, як до нього востанн вноч навдався найстарший Пузик, аби поласувати вмстом кошика.

Все було як завжди: звсна рч, що минуло ноч, влгшись, так би мовити спати, жоден з чисельних нащадкв старйшини роду Пузикв навть не подумав насправд засинати, нхто навть не подумав н на мить склепити оч. Вс лежали пд ковдрами з вдкритими очима, принишкло вслухаючись в нчну тишу, аби не проавити заповтну мить, коли вже Пузик-батько тихенько, аби нкого не розбудити, пднметься з постел й так же тихенько, н для кого не помтно вийде в сни, аби, як це було завжди перед хрестинами, понадкушувати збран в кошику ласощ; потм повернеться на сво мсце , вдоволений, засне мертвим сном аж до ранку. Вс ж нащадки вдоволеного Пузика-старйшини, дждавшись коли той засне, в чткому й суворому порядку старшинства, починаючи з найстаршого й закнчуючи наймолодшим, який вже вмв ходити, Пузиком-нащадком, виходили в сни й кожен надкушував свою законну частку надкв з кошика, захованого вд грха подал, хоча саме мсце схову, власне, нколи вд хрестин до хрестин не змнювалось було всм добре вдоме.

На ранок, таким чином, вд святкових пригощань у кошику залишались, як то кажуть, ржки та нжки, Пузик-батько, прокинувшись, мав завжди смутн й болюч передчуття щодо катастрофчного зменшення вмсту кошика за нч, що, врешт, завжди, на превеликий жаль здивування, справджувалось. Все було як завжди, за винятком хба що вмсту пляшки з горлкою. Адже за часв, доки найстарш з Пузикв-нащадкв були ще у вц, який виключав цкавсть до пляшки з смердючою гркою рдиною, вмст пляшки з горлкою на ранок був таким же самсньким, яким його залишав псля себе Пузик-батько. Але з часу, коли найстарш з нащадкв стали вже лобуряками, яких самих пора вже женити, смердюча й грка рдина стала для них солодкою й запашною, вмст пляшки на ранок ставав усе меншим меншим. От зараз пляшка стала набагато бльш неповною, нж вноч, як вона стала набагато бльш неповною, анж на ранок перед минулими хрестинами, з чого Пузик-батько зробив висновок, що, очевидно, ще один з його лобуряк дорс до переоцнки смакових якостей горлки, а т, котр вже ранше дйшли до цього, все бльше входили в смак - хоч пляшка й була ще не зовсм пустою, але те, що сиротливо плюскало на самому дн, навряд чи язик повернувся б назвати могоричем.

Батьквський погляд найстаршого з Пузикв, як завжди в таких випадках, був нищвним, можна навть сказати спопеляючим, але жодного слова, як завжди, промовлено не було. Пд спопеляючим поглядом батька тягарем нависло гнтючо тиш вс покаянно схилили голови в щирому усвдомленн вс глибини сво провини, в такому ж щирому усвдомленн, що перед наступними хрестинами вся ця сторя точнснько повториться, вд чого каяття було ще щиршим глибшим.

Проввши таким чином безмовну, але вд цього нтрохи не менш зрозумлу, повторювану з року в рк, проповдь, Пузик-батько, скориставшись схиленими головами домочадцв настановою народно мудрост - а саме: "згорла хата - гори й сарай" - непомтно для всх взяв капшучок з гршми, призначеними на пожертву, вдвернувся й тихенько переправив монети з цього капшучка до себе в кишеню, залишивши Богов дв монетки. Вн би залишив одну, але одна не могла б дзвенти, тобто, що одна, що н одно не видавало б жодного звуку - це на мить наштовхнуло на думку не залишити жодно монети, але ця святотатна думка була вдразу ж вдкинута, в капшучку було таки залишено дв монетки для дзвону, який би потшив вухо батюшки, а отже й самого Бога, принаймн на час, допоки монети не будуть висипан з капшука.

Псля всх цих, повторюваних з року в рк перед кожними хрестинами, ритуальних дйств, процеся Пузикв, очолювана батьком, рушила до храму Божого. Але мсце очльника процес старший Пузик почав скоро втрачати, опинившись невдовз в самому кнц колони, а потм зовсм вдстав. Пояснивши сво д нагальною необхднстю справити малу фзологчну потребу, Пузик-батько сховався за найближчим кущем, де, почасти пд дю усвдомлення недовершеност здйсненого вноч акту встановлення соцально справедливост, почасти пд дю народно мудрост - "згорла хата - гори й сарай" - вн швиденько вихопив з кошика пляшку, вихилив одним ковтком залишки горлки, справедливо розсудивши, що свом недоречним жалбним плюскотом в сутн храму ц залишки лише видаватимуть неповноту пляшки. Потм вн надкусив залишене вд курки, уже надкушене куряче стегенце й, поднуючи корисне з примним, доки справляв малу фзологчну потребу, скоренько пережував ковтнув курятину втерся рукавом, аби не залишилося натякв на стинн мотиви його поведнки.

Наздогнавши свою родину, сповнений гдност, в святковому настро батько знову очолив процесю, яка все наближалась наближалась до храму Божого. А треба сказати, що мсцевий батюшка Онуфрй, ще напередодн, тльки-но почувши про народження чергового Пузика, був опанований рзномантними, переважно не вельми позитивними й оптимстичними почуттями з приводу наступних хрестин новонародженого Пузика, адже це були вже не перш, далеко не перш хрестини Пузикв, як цьому батюшц доводилося проводити.

Таким чином, не було дивним, що прихд процес Пузикв для хрестин свого новоявленого члена роду не викликав у мсцевого батюшки такого вже святкового пднесення. Не було дивним те, що сам обряд хрестин отець Онуфрй розпочав навть не заглянувши до кошика, який був поставлений Пузиком-батьком, аби не доводити й так зпсований настрй до стану повно невдповдност до священного обряду. Але перед тим, як проголосити м"я новохрещеного, отець Онуфрй все ж вдкинув з кошика рушник уважно подивився на вмст кошика, при чому, чим довше вн придивлявся до цього вмсту, тим наочнше було видно, як скам"янле обличчя батюшки мниться всма кольорами райдуги, але зовсм не тому, що настрй його був райдужним.