Таємні стежки - Брянцев Георгий Михайлович

– Здрастуй, Едуард! – озвався той, витираючи спітніле обличчя.

– Прийшли?

– Як бачиш.

Прапороносець посміхнувся і потиснув руку другу.

Колона витягнулась і зупинилась.

Андрій, не відриваючись, дивився на прапороносця. Вагнер… Це прізвище говорило про щось знайоме і близьке:

– Карл Вагнер? – не втримався він і підійшов впритул до прапороносця.

– Авжеж.

– Син Альфреда Вагнера?

Прапороносець широко посміхнувся.

– Здається, я знаю, хто ви, – після деякого замішання сказав він по-російськи і простягнув руку.

– Карл!.. Карл!.. Рушили… – залунали голоси.

Колона прямувала по Берліну до Трептовського парку. До неї приєднувалися все нові й нові шереги.

Карл ішов, тримаючи під руки Аліма й Андрія.

– Я і батько залишилися там. Виїжджати було б неправильно. Ми не могли ухилятися від боротьби за майбутнє Німеччини… Ми – німці-патріоти – теж не сидимо склавши руки. Ми боремося за єдину демократичну Німеччину.

Очі в Карла були батьківські, такі самі ясні, правдиві. В них палав той самий невгасимий вогонь. Грязнов дивився на нього і думав, що в Німеччині тепер багато людей, які зможуть пройти не тільки через кордон штуммівських поліцаїв, але й через будь-які перешкоди.

– Я комуніст, – продовжував Вагнер. – Я довго думав, перш ніж став ним, і тепер усі мої сили належать комуністичній партії.

Вони проходили повз високий постамент, на якому стояла величезна постать радянського воїна-переможця. Він тримав у руках врятовану дитину. Біля ніг воїна лежала розбита, колись зловісна свастика – символ фашизму. Важкий меч розсік її і повалив у прах.

Сонце яскраво освітлювало обличчя воїна, який виконав свій священний обов'язок. Воно було суворо-спокійне і мужнє. Посланці народів підходили до підніжжя пам'ятника, клали квіти і, відійшовши вбік, дивилися на просте обличчя воїна. І в устах кожного з них всіма мовами звучала клятва: «За мир!».

Гауптман – капітан.

Зимник – дорога, якою можна користуватися тільки взимку (обл.).

Джейрани – дикі тварини, подібні до антилоп. Водяться в Середній Азії і на Кавказі.

Кірка – лютеранська церква.

Імам – духовна особа у мусульман; завідує мечеттю, керує молитвою та ін.

Каймак – вершки з топленого молока.