Private-Bookers
  1. каталог Private-Bookers
  2. Книга "Воєнні шкоди"
Воєнні шкоди
Читать

Воєнні шкоди

Стефаник Василь

Сивий комісар в'їздив у село форшпаном і дивувався, що воно ще стоїть чисте і біле.

«Цим мужикам,- думав він,- і чорт нічого не вдіє, а не то війна; жеруть, як свині, та заливаються ромункою. Цікаво, чи підуть і кілько дадуть заробити. Я їх умію поскоботати…»

Максим Онищук побачив від своєї хати пана та зараз забіг за вугол, аби окритися.

–  Відки Польща тілько тих підпанків набрала! Возимо, та й возимо, та й перевозити не годні. Ліпше сховаюси, а жінка най каже, що я в млині. Вже мені боком лізе оту саранчу возити.

Старий Куфлюк вийшов аж за ворота, бо не мав коней і не боявся.

–  Але годований, як пацюк, всі богачі повтікають в хащу, аби не йти на форшпан.

Стара Варвара сказала «славайсу» і шептала:

–  Це якесь старе дупло, не буде ландувати ночами з поліцайом та хапати молодиці за підтичку-Отець парох, як лошак, побіг до хати, аби комісар його не запримітив.

–  Моя пані, лихо вже знов наднесло якогось урядника в село, припрячте в покою та готовте ліпший обід.

–  Вже ті ляшки мають добрий апетит-Учитель низько поклонився комісареві і сказав «па-дам до нуг», бо не боявся, щоби пан комісар загостив до нього.

Коло громадської канцелярії війт з байратом очікували комісара. Війт каже:

–  Люди добрі, я цему не вітримаю, стара від хати відгонить, а діти голюкають, як на пса. Нема спокою ні вдень ні вночі. Давай їм їсти, давай горівки; ходи з ними по селі за бунтівниками; шукай гверів, шукай листів з Відні, розкопуй землю та шукай зради на Польщу. Взимі двері не запираютьси так, що стара замерзає на печі. Пошукайте собі другого війта, бо я довше не годен цей тягар двигати. От, вндите, вже їде; бодай єго шлях трафив!

–  Війте, а де люди? Я ж розказував вам, щоби всі зійшлися коло канцелярії.

–  Я через десятників розказав людім приходити, може, ще посходєтьси.

–  Мужик все дурний: як платити, то він хапає книжку з-під сволока, ховає в пазуху та днями вичікує, аби податок заплатити; а як гроші брати, то мужик на печі. їй, чорт вас бери, менше буду роботи мати, а пенсія одна.

–  Прошу пана, вже ми набралиси, аж занести не можемо…

–  Не перечу вам, ґаздо, що за Австрії так було, але в нас буде інакше.

–  Дай боже…

–  Війте, ідіть ви перші списувати воєнні шкоди; хто не прийде, сам собі буде винен.

–  Називаєтеся?

–  Михайло Вахнюк.

–  Кілько моргів?

–  Які там морги, діти розібрали…

–  Але кілько ви обробляєте?

–  Може, десять, може, більше, може, менче.

–  Пишім дванацять.

–  Кілько нема.

–  То пишім одинацять.

–  Та най буде…

–  Які шкоди воєнні?

–  Та які шкоди, ніби мені хто шкоду верне? Пусто говорити і писати…

–  Ви того не розумієте, начальнику, москалів ми під Варшавою збили на винне яблоко, з Відня і Пешту заберемо все золото і золотом усі шкоди воєнні поплатимо.

–  Бог би з вас говорив…

–  Тепер ми ваші, а ви наші.

–  О, то ще хто знає, як буде.

–  Польща буде, а ви, як маєте розум, то наберіть золота від мадьярів, від німців та від москалів та й жийте в добрі під Польщею, а своїх бунтівників гоніть з села. Ну, начальнику, яка шкода?

–  Та пара коний та віз ще на початку війни австрияки взяли, коні з возом тисячу корон. Москалі взяли корову і телицю; за обоє рахую вісімсот корон.

–  Що ще?

–  Ще мадьяри зарабували два пацюки, що варті триста корон.

–  І ще що?

–  Де я все годен нагадати, та й нащо згадувати лихе; добре, що минуло.

–  Ні, все списуйте, ми все заплатимо.

–  Та брали подушки, та верені, та ціле сало вхопили, та сани, та дрова з-під хати; де я все то годен збагнути?

–  Отже, видите, ваша шкода разом, пане Вахнюку, буде дві тисячі шістсот золотих корон, а перемініть на марки, то маєте чим жити до кінця віку.

  • Читать дальше
  • 1
  • 2

Private-Bookers - русскоязычная библиотека для чтения онлайн. Здесь удобно открывать книги с телефона и ПК, возвращаться к сохраненной странице и держать любимые произведения под рукой. Материалы добавляются пользователями; если считаете, что ваши права нарушены, воспользуйтесь формой обратной связи.

Полезные ссылки

  • Моя полка