Тому зовсм не дивно, що Славко Пузик, як бльшсть його сучасникв, не розумли для чого м ця хня укранська мова, знання яко не те що не давало няких переваг, а навпаки могло стати лише причиною всляких прикростей. Коли ж ти розмовляв росйською мовою, ти вдчував себе не тльки в безпец, ти вдчував себе причетним до того диного, чи то тридиного, що складався з росян, укранцв блорусв, слов"янського народу, котрий, незважаючи на офцйну рвнсть усх народв СРСР, був все таки неофцйно привлейованим народом - це був, так би мовити, неофцйний фундамент всесоюзно дност народв. А оскльки росйська мова укранцям блорусам давалась дуже легко, то тим легше було вливатися в лави цього привлейованого народу: завчив деклька росйських фраз - ти вже не якийсь там недоркуватий "хахол" чи "бульбаш", а повноправна частинка могутнього слов"янського фундаменту всемогутнього радянського народу.

Славко ж ще малюком, щойно навчившись розмовляти, вже тод на рвн сво дитячо пдсвдомост чтко впймав свом метких хапливим розумом Пузика сенс радянсько нацонально-мовно полтики , будучи жовтенятком, вже читав розмовляв росйською мовою як справжнснький росянин: "Цврнька по-московському, як достеменний кацап", - казав про свого маленького нащадка Гервасй одночасно з докором, з похвалою. ця неоднозначнсть ставлення Гервася до росйськомовних успхв свого малого сина проступала завжди, коли вн, чи прямо, чи опосередковано торкався ц дражливо теми: "А ось наше кацапеня з школи швендя", - бува скаже вн з теплотою схвалення, з холодком докору в голос.

Самому ж Славков вс ц неоднозначност були геть байдуж, вн просто чтко знав, що коли ти знаш росйську мову - то маш непереможну зброю в руках, а якщо ж не знаш - то маш гумового кийка в дуп: звсна рч, що Славко вддавав перевагу першому варанту мав твердий намр тримати свою мовну зброю в якнайкращому стан.

4.

все було б добре. Все було б так, як замислив наш юний комсомолець. заповтн мр переважно бльшост випускникв радянських шкл здйснились би втлилися в дол Славка Пузика, котрий став би таки начальником, можливо, навть великим начальником, можливо, й не дуже великим. Але це вже не суттво - великим, чи не дуже великим, але Славко був би все ж начальником, а отже став би одню з щасливих деталей механзму радянсько державно машини купався б у машинному масл рабсько прац переважно бльшост свох спвгромадян, котрим не вдалося вибитися в начальство; або ж Славко став би одним з щасливих вареникв у мисц номенклатури купався б у вершковому масл комунстично пропаганди. Але, як кажуть, не все сталося, як гадалося. Машинне масло рабсько прац перетворилося на псок через даремнсть ц прац, вершкове масло пропаганди прогркло через брехливсть.

Абсолютно неочкувано, як це, власне й вдбуваться з бльшстю справд визначних сторичних подй, Радянський Союз раптом припинив сво снування. Тобто отак от, н сло, н впало раптом просто тоб серед блого дня величезна могутня радянська мперя взяла й зникла. Здйснилося те, про що не те що говорити, про що навть думати було страшно аж до самих останнх хвилин снування радянсько держави. А тому дуже важко соб уявити тодшнй стан перважно бльшост радянських людей: та держава заради снування яко було знищено мльйони невинних, через одне лише припущення сумнву в доцльност снування яко можна було отримати кулю в потилицю, раптом зникла, як наче б то нколи й не було. хто ж, ви гадате, сприяв цьому зникненню? Та не хто нший, як та сама радянська комунстична номенклатура, котра, власне, й мала б захищати цю свою державу, номенклатура, котра й поклала в основу снування ц держави кривав мльйони невинних жертв. На перший погляд нсентниця. Але насправд так глузу господар темно могутност над тими, хто погодиться закласти свою душу за тимчасове оволодння могутнстю свту цього. Звичайно, Володар Темряви не попереджа свох боржникв, що влада х тимчасова, вони думають, що ця х злочинна сила настльки ж безмежно тривала, як безмежно свавльна й могутня. Але кнець тако могутност приходить значно скорше, нж на це розраховують тирани, й кнець цей здебльшого трагкомчний.

Та як би там не було, а особисто для Славка Пузика раптове зникнення Радянського Союзу було скорше трагчним, анж комчним. Адже з зникненням радянсько держави зникала й номенклатурна драбина, щаблями яко Славко так мряв пднятися до осяйних вершин добробуту. Втрачався сенс всх зусиль ще такого короткого, та все ж цлеспрямованого й насиченого минулого життя, яке було витрачене на здобуття надйного пдгрунтя для майбутнх успхв.

В час розвалу Радянського Союзу Славко якраз закнчував середню школу й готувався до вступу на дорогу нового дорослого життя. Його шкльне минуле було нби дорогою, яка вела до пднжжя справжнього життя, на вершин котрого чекали всляк гаразди. що ж тепер? А тепер позаду - болото даремно втрачених зусиль. А попереду? Попереду, якщо й не нма безодня, то вже пустеля - точно. Чого ж тепер прагнути? Власне, предмет прагнення не змнився - побльше вслякого добра. Але де? Де воно тепер, це добро? Тобто, як? Як тепер до цього добра дстатися?

Розвялася, як туман, мперська надбудова Радянсько держави. Залишилася Украна. Самостйна Украна. Славко Пузик, як вс жител Укрансько Радянсько Соцалстично Республки став громадянином незалежно Укрансько держави. Але, що це тепер за держава? Де тепер заски Батьквщини - в чих вони руках, як до них дстатися, щоб вдгребти й соб частинку незлченного незлченого народного добра? Ц питання розривали на шмаття стражденну душу Славка Пузика - знамените Шекспрвське "бути, чи не бути?" було просто дитячою забавкою в порвнянн з цими доленосними питаннями.

Звичайно, нововдтворена на уламках Радянського Союзу незалежна Укранська держава проголошувала себе демократичною, соцальною, правовою так дал, хоча спершопочатку була насправд тльки уламком Радянського Союзу, сталнська конституця якого теж проголошувала найгуманстичнш цнност, пд гаслами котрих проливалися рки невинно кров й пддавалися геноциду цл народи. Офцйно виголошеною метою нововдтворено незалежно Укрансько держави була побудова сучасного демократичного капталзму замсть середньовчного феодального радянського соцалзму. Тобто, простше кажучи, до основи всього того найкращого, що все ж таки було в радянському минулом, малося додати все те найкраще, чого досягла Захдна цивлзаця в удосконаленн демократичного капталзму - такою мала б бути нововдроджена Укранська держава. Але насправд все з перших крокв пшло з точнстю до навпаки, адже Украна була тод насамперед все ж таки уламком Радянського Союзу: все найгрше, притаманне радянському минулому, виявилося найживучшим почало притягувати до себе все найгрше, що було притаманне вльному капталстичному свтов, тобто те, чим славився дикий капталзм трьохсотлтньо давнини - на такому от рунт й почалася розбудова ново самостйно Укрансько держави.

Високопоставлен компартйн бонзи, котрих розвал Радянського Союзу застав при пануванн на теренах Украни, прихопили соб хто скльки мг згдно з займаною посадою: вд заводв фабрик до магазинв коскв. Так миттво народилася нова укранська "елта", принаймн економчна, котрй Украна була цкава лише з приводу викачування з не якомога бльшо клькост "бабла" за допомогою захоплених засобв виробництва, створених, до реч, поколннями радянських рабв, котрих тепер "нова елта" виршила таким чином вже вдверто й офцйно, без зайвих деологчних маскувань перетворити на рабв укранських. Найпрогресивншою дею для цих скоробагатькв була, звичайно, думка про те, що грош не пахнуть, хоча нюхати грош вони ой як любили.