Празький цвинтар - Эко Умберто, Еко Умберто
Празький цвинтар - Эко Умберто, Еко Умберто — читать книгу онлайн
Настройте размер и шрифт текста, включите тёмную тему для удобного чтения. Переходить между страницами можно стрелками внизу или сочетанием Ctrl + ← / →.
Утім, якщо ми гарненько помізкуємо, то навіть Симоне Симоніні, попри те, що це персонаж збірний, у вуста якого вкладені слова й якому приписані вчинки, які робили декілька людей, певним чином теж колись існував.
Більше того, відверто кажучи, він досі десь серед нас.
Фабула та сюжет
Оповідач цілком усвідомлює, що у досить безладному сюжеті щоденника, який відтворено на цих сторінках (з купою забігань уперед та повернень назад, чи, як би сказали кінематографісти, «flashback») читач, можливо, не зможе переказати те, в якій послідовності розгорталися події, від народження Симоніні до самого кінця щоденника. Це й є фатальна неузгодженість між story and plot, як кажуть англосакси, чи навіть гірше, як казали російські формалісти (усі геть-чисто євреї) — між фабулой и сюжетом твору. Сказати б по правді, Оповідачеві самому часом важко було в усьому розібратися, та він сподівається, що уважний читач обійдеться без цих тонкощів й отримуватиме не менше задоволення від власне фабули. Однак якщо ж трапиться надто прискіпливий читач чи неметкий на кебу, нижче наведено табличку, яка пояснює взаємозв'язок між двома рівнями (втім, цілком звичними для кожного, як колись давно казали, добротного роману).
У колонці «Сюжет» наведено послідовність сторінок щоденника, відповідно до розділів, достоту так, як читає їх читач. А у колонці «Фабула» відтворено справжню послідовність подій, яку Симоніні чи Далла Піккола згадують чи відновлюють у різний час.
| Розділ | Сюжет | Фабула |
|---|---|---|
| 1. Перехожий, котрий того сірого ранку… | Оповідач починає читати щоденник Симоніні. | – |
| 2. Хто я? | Щоденник за 24 березня 1897 року | – |
| 3. «Ше Маньї» | Щоденник за 25 березня 1897 року (згадки про обіди у «Ше Маньї» у 1885–1886 роках) | – |
| 4. Дідові часи | Щоденник за 26 березня 1897 року | 1830–1855 роки, дитинство й юність, аж до дідової смерті |
| 5. Симоніно карбонарій | Щоденник за 27 березня 1897 року | 1855–1859 роки, робота на нотаріуса Ребауденґо та перші зв'язки зі спецслужбами |
| 6. На службі у служби | Щоденник за 28 березня 1897 року | 1860 рік. Зустріч з головами п'ємонтської розвідки |
| 7. У лавах «тисячі» | Щоденник за 29 березня 1897 року | 1860 рік. Подорож на «Еммі» разом з Дюма. Прибуття до Палермо. Знайомство з Ньєво. Перше повернення до Турина |
| 8. «Геркулес» | Щоденник за 30 березня та 1 травня 1897 року | 1861 рік. Зникнення Ньєво. Друге повернення до Турина й заслання до Парижа |
| 9. Париж | Щоденник за 2 квітня 1897 року | 1861 рік. Перші роки життя у Парижі |
| 10. Спантеличений Далла Піккола | Щоденник за 3 квітня 1897 року | – |
| 11. Жолі | Щоденник за 3 квітня 1897 року, вночі | 1865 рік. Шпигуючи за Жолі у в'язниці. Пастка для карбонаріїв |
| 12. Ніч у Празі | Щоденник за 4 квітня 1897 року | 1865–1866 роки. Перша версія «Празького цвинтаря». Знайомства з Брафманом та Ґуґено |
| 13. Далла Піккола стверджує, що він не Далла Піккола | Щоденник за 5 квітня 1897 року | – |
| 14. Біарріц | Щоденник за 5 квітня, пізній ранок | 1867–1868 роки. Зустріч з Ґодше у Мюнхені. Убивство Далла Пікколи |
| 15. Далла Піккола живий | Щоденник за 6 та 7 квітня 1897 року | 1869 рік. Лаґранж розповідає про Буллена |
| 16. Буллен | Щоденник за 8 квітня 1897 року | 1869 рік. Далла Піккола йде до Буллена |
| 17. Часи Комуни | 9 квітня 1897 року | 1870 рік. Часи Комуни |
| 18. Протоколи | Щоденник за 10 та 11 квітня 1897 року | 1871–1879 роки. Повернення падре Берґамаскі. Домальовки зустрічі на Празькому цвинтарі. Убивство Жолі |
| 19. Осман-бей | Щоденник за 11 квітня 1897 року | 1881 рік. Зустріч з Осман-беєм. |
| 20. Про росіян? | Щоденник за 12 квітня 1897 року | – |
| 21. Таксиль | Щоденник за 13 квітня 1897 року | 1884 рік. Симоніні знайомиться з Таксилем |
| 22. Диявол у XIX столітті | Щоденник за 14 квітня 1897 року | 1884–1896 роки. Антимасонська діяльність Таксиля |
| 23. Дванадцять років, прожитих гарно | Щоденник за 15 та 16 квітня 1897 року | 1884–1896 роки. Як у ці роки жив Симоніні (у цей час Симоніні знайомиться з психіатрами з «Ше Маньї», про це він розповідав у третьому розділі) |
| 24. Нічна меса | Щоденник за 17 квітня 1897 року (закінчено писати на світанку 18 квітня) | 1896–1897 роки. Провал справи Таксиля. 21 березня 1897 року — Чорна меса |
| 25. Прояснити голову | Щоденник за 18 та 19 квітня 1897 року | 1897 рік. Симоніні прозріває й позбавляється Далла Пікколи |
| 26. Остаточне рішення | Щоденник за 10 листопада 1898 року | 1898 рік. Остаточне рішення |
| 27. Перерваний щоденник | Щоденник за 20 грудня 1898 року | 1898 рік. Підготовка до замаху |
| Дата | Події, які трапилися з часом |
|---|---|
| 1905 рік | У Росії виходить у світ книга Сергія Нілуса «Величне в малому», в якій у передньому слові говориться таке: «Один мій наразі вже покійний товариш дав мені рукопис, у якому дивовижно точно й зрозуміло розповідається про план та здійснення злостивої всесвітньої змови… Цей документ потрапив до мене у руки близько чотирьох років тому, й мене цілковито запевнили, що це абсолютно правильний переклад (оригінальних) документів, які жінка вкрала в одного з найвпливовіших масонів, котрий посвячений у найвищі ступені ордену… Викрадення було здійснене наприкінці таємної зустрічі «посвячених», що відбувалася у Франції — гнізді «масонсько-єврейської змови». Тим, хто має бажання побачити й почути, я насмілююся відкрити зміст цього рукопису під заголовком „Протоколи старійшин Сіону“». «Протоколи» було відразу перекладено багатьма мовами. |
| 1921 рік | Лондонська «Таймс» знаходить зв'язок між «Протоколами» та твором Жолі й називає їх підробкою. Відтоді «Протоколи» невпинно перевидаються як справжні. |
| 1925 рік | «Майн Кампф» Гітлера (І; 11): «Те, як усе існування цього народу ґрунтується на постійній брехні, видно з добре знаних «Протоколів сіонських мудреців»; «Frankfurter Zeitung» щотижня скиглить про те, що «Протоколи» ґрунтуються на обмані, й у цих словах — найкраще підтвердження того, що вони справжні… Коли ця книга стане суспільним надбанням усього народу, можна буде вважати, що єврейську загрозу усунено». |
| 1939 рік | Анрі Роллен «Апокаліпсис нашого часу» («L'Apocalypse de notre temps»): «Протоколи можна вважати одним з найпоширеніших творів у світі після Біблії». |
Іконографічні відомості
1. Vittoria a Calatafimi, 1860 © Mary Evans Picture Library / Archivi Alinari.
2. Honor'e Daumier, Un giorno in cui non si paga… (Il publico al Salon, 10, per Le Charivari), 1852 © BnF.
3. Honor'e Daumier, E dire che ci sono persone che bevono assenzio in un paese che produce buon vino come questo! (Il publico al Salon, 10, Croquis parisiens per Le journal amusant), 1864 © BnF.
4. Le Petit Journal, 13 Janvier 1895 © Archivi Alinari.
Усі згадані ілюстрації знаходяться в іконографічному архіві Автора.
