Довго ніхто не відповідав. Потім він почув дихання.

— Діана?

— Так.

— А чого мовчиш?

— Незнайомий номер.

— Це я, Валєра. Читаю про собаку і гладіолуси.

— Подобається?

— Прикольно.

— Приїхати до тебе?

— А в яку суму мені це обійдеться?

— Якщо будеш себе добре вести, отримаєш дисконт.

— А якщо без приколів?

— Сто євриків.

— Гм… Нє по-дєцкі.

— Дисконт — п'ятдесят.

— Ок. Домовилися. Чекаю. Пам'ятаєш адресу?

— Так.

Приспівуючи бадьорий марш, Валерій Петрович увімкнув котел і пішов до ванної. Він не встиг прийняти душ, як у двері подзвонили. Діана увійшла до квартири, загорнута у щось гламурно-сріблясте. Одним невловно-швидким порухом вона розгорнулась, накидка впала, і старший консультант побачив, що під нею не було вже ніякого одягу. Лише блискуче від крему тіло богині, що у вічному Кіферонському лісі вічно полює на вічних оленів.

Цього разу Діана змінила стиль гри. Замість вередливого дівчати на сексодромі звивалася покірна і розбещена рабиня. Вона дозволила Мітеликові усі ризиковані проникнення, шепотіла: «мій повелителю», просила укусів, стиснень і ляпасів. За півтори години він використав усю пачку презервативів. Вона огортала його своїм розм'яклим тілом, висмоктувала і вичавлювала з нього любовний сік, розтирала його тілом свої груди і стегна, заклично стогнала й вимагала ще й ще.

Потім вони пили глінтвейн. Потім Діана горловим мінетом видобула з найглибших тілесних печер Мітелика останні краплі сперми. У печерах після того усе згасло, навіть червоні очі несплячої змії Кундаліні. Він вже не відчував нічого, окрім повного вакуумного спустошення, коли на газетному столику раптом почала підстрибувати і верещати чорна «моторола». Покірна рабиня зробила останній — вже зайвий і сухий — ковток і сама потягнулася по стільничку. Взяла її зубами. Валерій Петрович прийняв слизьку «жабку» з неквапливою величчю справжнього падишаха.

— Хто там в тебе? — спитав голос Одноокого.

— Дєвашка.

— Малій ця твоя тьолка не подобається.

— То нехай уйобує до свого інтернату.

Яра матюкнувся і вимкнув зв'язок.

— До тебе привезли малолєток з інтернату? — розсміялася Діана. — Вибач, що я так поспішила…

— Це не те… Це далека родичка друга. Він забрав її з інтернату. Уявляєш, старпьори там розвели справжній бордель. Начальство торгує школярками.

— Я це все знаю, мася.

— Ти що, теж там вчилася?

— Ні, не там, — Діана розсміялася. — Просто минулого року один жирний чорт захотів спектаклю. Тіпа секс із цілою родиною. Він, мама і донька. У всіх позах. Я грала маму, а «доньку» хлопці привезли з того інтернату. Вона, між іншим, давала тому чортові, як матьора шмара. Борзєцом пройшла по всіх нотах. Там усе було з наворотами. Ананаси, краби, марочні вина, шовкові простирадла. Спеціально для того чорта мені привезли таке саме плаття, як у Шарліз Терон в «Адвокаті диявола». З таким довгим вирізом, пам'ятаєш?..

— Круто. Не знав, що у нашому місті є такі послуги.

— За гроші, мася, можна замовити любе. Лю-бе! Але такі спектаклі коштують страшне леве.

— І ці чорти не бояться?

— Кого?

— Ну так, дійсно, кого їм боятися…

— А знаєш, мені часто сняться сни про якесь таке місце, типу інтернату. Про такий «сексуальний монастир».

— Маркіза де Сада начиталася?

— Я Сада не люблю. У нього не монастирі, а якісь м'ясокомбінати. Целок там ґвалтують і ріжуть, як на консерви. А мені завжди сниться така ніби школа, де пацанок вчать сексу. І практики, і теорії.

— Тільки дівчат?

— Пацанів теж, але я їх у сні не бачу. Знаю, що вони також є, але не бачу їх. Вони десь окремо.

— Ти розкажеш мені про цю школу?

— Ти любиш слухати про таке?

— Ну, коли такерозказує сама божественна Діана…

— Божественна? Bay! Ти такий ма-а-а-ася…

— Розповідай.

Потім знову, майже пошепки:

— Роз-по-ві-дай.

Школа X (сон Діани)

…Учителька з рожевої кімнати своєрідна і гарна. Сильна, довгонога фашистівка. Вона ходить між рядами учнівських столів, як лісова кішка. Тому її поганяло — Багіра. Вона одягнена у вузьку шкіряну спідницю і шкіряну жилетку з металевими шипами. Сьогодні її шкіряний нагай висить біля класної дошки, на якій написана тема: «Пристрасть у сапфічній поезії». Сьогодні вона нікого не шмагатиме. Такі правила.

Діана пише твір на вільну тему. Хоча Багіра дозволила писати академічно: про Давню Грецію і лесбійку Сапфо. Та з вихованок, котра напише найкращий твір, отримає право на ніч з будь-якою іншою ученицею класу. На одну ніч та стане рабинею авторки найкращого твору. Коли Діана думає про це, їй чомусь хочеться плакати. Вона бачить сторінки зошита крізь сльози.