З неба щось. Щось як слова із задка. Біло-руде намисто. Воно не для тебе. Воно через те, що я не можу сісти до роботи. А що ж буде, як мій дім стане коло тебе? Де тоді набрати стільки метрів намиста? Ти не думаєш про це. Ти думаєш лише про те, як ми кохатимемося в туалеті літака, і як витерпіти третього пасажира поруч з нами, і чи купляти третього квитка, і про мову, якою «кохати» буде не так зачовгано, як англійською чи німецькою. Ти... думаєш за себе, Скандинавська Квітко. То й добре, а я спатиму. За нас двох.

31.06.02.

Я квінтесенція своєї еротичності. Одиниця мінус. Можу дрочити щодня і кохати себе. Та потім однаково приходять люті згадки за тебе. Зелено-достатня ентропія. Позитивна. Руки пахнуть так, як мав би пахнути твій язик.

Машини по колеса у воді. Вода вже по якийсь поверх хуй тій воді, я на сьомому. Спускатиму позавтра човен. Позавтра рейс на Скандинавію. Попливу туди. Тим паче, там тебе нема.

Пяні випускники здійняли вереск під дощем. Так щороку. І.

Сухий батон. Білий і каменем. Нащо?

Ще трохи, і буде спорт. Аааааааааа. Як зле. Яке гіввно. Бе. Батоооон... Б. е...

І якого я, питається, загиджую інформаційний простір? Цим недоробкам читати мої статті, а статті схожі на недоварений вміст обважнілого шлунку. Насильство... Ну що за тема така? І чого саме мені про нього писати? Бляха, я ж ненавиджу писати. Я ненавиджу свою собачу роботу...

02.06.02.

Гівно. Яке гівно. Як нудно. Що не день, то швидше й беззмістовніше, й при тому щоразу треба сплачувати податок на його додану вартість. Терміновий час. Ха-ха. Я не вмію говорити, це правда. Не вмію писати, це також правда. Я не маю сили, не маю сенсу. Відчуття це підходить до горла щороку по кілька разів, знаходить мене всюди. Вже нікуди не поїхати, бля. Хочеться здерти з себе скальп. Неможливо знайти зручну позицію: ні лягти, ні сісти. Як нудно. Як дурнувато. Де мій сенс, як не зі мною? Чому не... Все. Все. Все. Невер мор. Залишилось ще 26 гривень. Це по дві гривні на день. Я виживу. Тільки що буде, коли настане день?

Дурні розмови з тобою

Нічого не вийде

Бо ті вони

Що

Вважались

А

Вважалися

Брудом

А насправді

Як ти як ти

Можеш

Здогад

А ти

Головою не

Лупитись

А возити

По стіні

Голод

Голос

Господь

Спасе мене.

Друзі в сусідній кімнаті дивляться веселе порно. Найліпша подруга тим часом сходить з глузду десь на іншому кінці міста. Я живу. Я працюю, сидячи в жовтім кріслі, довкола літає хардкор. Коли на кілька секунд зникають густі відрізки звуків, я згадую тебе. Твоє голе напівпрозоре тіло, моя Скандинавська Квітко. Тоді спиняється геть усе, ти знаєш. Я ніколи не перекладу тобі цього.

04.06.02.

Спокійнісінько і нарешті сито відригую полуницями-мясом-кефіром-тістом. Ліниво пописую оповідання в той час, як всі паряться підготовкою до теорграматики. Не знаю, що це таке, і незнання моє не вводить у спокусу. Спаси мене, Господи, бо життя вдалося. Допоможи нам, дурням, бо розумники самі все зможуть. Хай буде воля Твоя, і хай завтра, коли скінчиться їжа, мені не думається про життя інакше.

05.06.02.

Раптом помічаю, що місяць вже зовсім не пятий, виправляю цю лажу, де лиш можна. Інколи не можна, хтось вже народився по два рази. Хтось перегинає ґуму. Наче є в тому якесь диво. Диво. Диви двадцять два дні зосталось, Скандинавська Квітко. Ти сама це написала, зрахувавши ще й хвилини. Одне певно 27 число настане. З нами чи без нас, не для мене, то для іншого. От побачиш. Я просто вже не знаю, що писати тобі ці три тижні з гаком. Виходить щодня однаковісінько, я не знаю твоєї мови, ти не знаєш моєї, ми пишемо спільною виходять фразки американського сценарного сурроґату, що ж поробиш. Конрад тут не зараджує мої думки надто пласкі, вони радо хапаються за ту англійську вбогість, яку ти щодня читаєш. Хочу не навязувати своїх думок героєві, нічорта не виходить, він кохає тебе ж, париться тією ж хандрою, блює від того ж дешевого коньяку, ховає в синій коробочці той самий гашиш, що й я сама недбала досконалість, Скандинавська Квітко. Тобто, дбайлива недосконалість.

7.06.02.

Слова в молитвах то цифри номерів Богових мобільних. Вони не змінюються роками, але є багато провайдерів тому й молитви бувають різними. Залежно від того, де перебуває Бог, і який в нього настрій. А коли моляться багато людей водночас по тому ж номеру, тобто, тією ж молитвою, вмикається гучномовець, і Богові не доводиться брати слухавку. А для декого з нас у Нього просто бувають заблоковані вхідні дзвінки.

Мені перед очима якісь помпезні довжелезні вірші про Дамаск. І філістерів. А ще царицю Савську. А потім дуже чітко Beasty Boys у вухах. Не спати це наркотик. Гребе не по-дитячому.

(Яке сьодні число?! Певно, десь так 15те... червень 02.)

Провтик. Чи то пак, проекція, проекція, проекція.

Не дозволяй сторонньому впливати на твої думки.

Що ти робитимеш 27-го числа?

Станеться попадалово

Або

Прийде рятунок. Дуже красивий.

Хай здійсниться воля Твоя.

Синусоїда. Си-ну-сда. Чи Сидтхартха? Хто зна. Він любить Гессе, Скандинавська Квітко. А я боюся любити його. Що полюблю його, що... Я просто боюся. Він ламає мою волю, і я прошу його не робити цього. Я всіх забуваю, це якийсь острів забуття, це попадалово, це типу рай. Це те, чого мені завжди хотілося. І я не вірю цьому. Нічому з того, що він каже. Навіть тоді, коли плаче. Коли його демонічно прекрасним обличчям котяться сльози. Коли він спить, і на ньому світиться печать Благословення. Він так змінюється, Скандинавська Квітко. Він то моя душа, і я просто боюсь, що він не встиг одного разу застрибнути назад у мій морок. А вві сні він кохався з якоюсь у воді, власне я його до неї намовляла, а потім не було сили відвести очей від видовиська їхнього злягання. Бо ти не знаєш його краси, Скандинавська Квітко. Праворуч мене стояв чоловік, що сказав: не дивись на нього, бо буде, як з усіма іншими. Тобто, як тільки я збагну його людську природу, цікавість пропаде. Але то навпаки, ти знаєш. Мені дуже страшно з того, що він не людина, я боюся, що спущуся до його житла і не знайду шляху назад, у розум. Але ж він з плоті й крові. Мною то перевірено, мною наслано на нього біль, і від болю залягли людські тіні на його прекрасному обличчі. Він каже, що кохає мене. Мені й слово це писати важко. Дивлюсь на нього й насолоджуюсь, пливу і божеволію.

Що мені робити?...

19.06.02.

Ніколи не перечитуйте попереднього, все минає надто швидко. Я не можу мати статі, і тому тексти, що відрізняються визначеною статевістю, викликають сором.

24.06.02

Як я снюся твоїй матері, бо я плутаю букви її імені, щоразу, як знайомлюся з нею? Чи відчуває вона те, чим я є, а чи їй було завжди байдуже до того, хто (що) з тобою?

03.07.02.

Відсутність сексу це також секс. Із власними мізками.