Мирний Панас — книги автора

Описание: ЧАСТИНА ПЕРША І Польова царівна Сталося це одного чудового весняного дня. Ясне сонце було тепле й приязне. З неба линула пісня жайворонка, в траві сюрчали коники. У такий день на серці стихають негоди, хочеться жити й любити. У таку днину до свого поля йшов молодий парубок літ двадцяти. Таких хлопців можна було часто зустріти по українських селах. Відрізнявся він від інших не одягом, не вродою, а палким поглядом темних очей. У ньому відчувались духовна міць і хижа туга. …

Описание: Присвячується моєму давньому спільникові І. Біликові Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів, де ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх і вздовж, і вшир, і впоперек, де одні тілько високі могили нагадують вам про давнє життя людське, про бої та чвари, хижацькі заміри та криваві січі, де синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне, безмірно-високе, безодньо-глибоке шатро; де тоне ваш…

Описание: Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давне життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Навчаючись з малих літ балакати, ми разом з тими словами, що доводиться їх запам'ятати, набуваємо і розуміння того, що ті слова визначають,- чи назву якої речі, чи думку про що-небудь. Тобто - ми разом з словами набираємося і розуму, набуваємо чужих думок, навчаємося самі думати і ті думки вик…

Описание: Це було ще за панщини. Мені скінчилось тринадцять літ, а брат мій був на два роки молодший від мене. Нас у сім'ї тілько двойко й було. Ми жили ще дома, на хуторі, за п'ять верстов від города, хоч папа, а найбільше мама давно вже клопотались про те, щоб нас віддати до школи. Мене готували до інституту, а брата до корпусу, та тілько дожидали, поки братові вийде десять літ, щоб разом віддати; бо якби віддавати кожного з нас нарізно, то при-ходилося б держати при домі задля другого і гувернантку, …

Описание: Частина перша У СЕЛI I Ще такої зими лютої та скаженої люди не зазнають! Осiнь була дощова: вiд другої пречистої як почалися дошi, та день у день лили - до самого Пилипа. Земля так набралася води, що вже i в себе не приймала. Великими рiчками-озерами стояла та вода по полях та балках; на проїжджих шляхах такi багна - нi пройти нi проїхати. Не тiльки село з селом - сусiди не бачилися одно з другим цiлими тижнями; жили, як у неволi. Осiння надвiрня робота стала. Коли хто мав клуню - мол…

Описание: - Спи, Пилипку, спи! Он чуєш, яке надворі схопилося! Гуркоче, гуде та виє… Розгулявся Морозенко! Нема Епкну старому дідузі: аж пищить усе, а він, немилосердий; давить… Знаєш Оленчикого Андрійка? Бкусив бідного за пальчик, аж ногтик побілів, пучка опухла. Тепер мати його і вовтузиться з ним: не знає, сердешна, яку йому пораду дати. Почне одтірать - Андрійко плаче: пальчик болить; давай хукати, оді-грівати, а хлоп'я ще дужче займається… А все через те, що не слухав матері. Мати казала йому: не ход…

Описание: Присвячується В. I. Василенкові. Добре тому Башкиреві на весь повіт добре! Земель у нього - не міряно, слуг у нього - не злічено. Через увесь повіт розіслалися його лани широкополі, виграючи на сонці запашними степами, хвилюючи колосистим житом, пшеницею. Буйні ліси поперетинали його маєтки і вздовж, і вшир, і впоперек; широкоплесі стави та озера порозлягалися в затишних балках, по низах, мов задля того, щоб ясне сонце й синє небо повсякчас любувалися та видивлялися у їх чистих, прозорих во…

Описание: І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки, Дивуєшся: чому не йде Апостол правди і науки? Г. Шевченко. Після похмурої темної ночі, в котру не переставав хлюскати лапастий дощ, розливаючи великі річки-озера по землі, починало світати. Край неба жевріло рожевим огнем; горіло і миготіло ясним полум'ям. Серед того зарева стовпом стояла кривава попруга і переписувала його надвоє. Повітря ні ворухнеться: стоїть і мліє; усюди тихо, німо, - здається, немов світ, затаївши в собі дух, дожида …

Описание: Присвячую моїм дорогим небожатам Петрусеві, Пасі і Олютці Ми, малі діти,, страх як любили казки! Зимньої пори, як насуне та довга та предовга ніч, заберемося на піч у тепле просо або жито, з одного боку гріє й з другого парить, гарно так,- і раді слухати бабусю хоч до самого білого світу… А вона, стара та древня, голови на в'язах не здержить,- так вона в неї на всі боки і розхитується,- як розпустить бувало свої кази та перекази, й не переслухаєш ніяк! От одного разу зібралися ми ко…

Описание: У Степана Федоровича Гамзи пир на увесь мир. Усе місто з'їхалося - на Зелену горку, або в Золотий горішок, як звали кругом в околиці один з найлюбиміших Гамзою хуторів його безмірного маєтку. У його їх чимало було і в Сокиринцях, і в Перерубі, і коло Вовчої долини, та ні одного так не укохав Гамза, як сю Зелену горку. Ще замолоду він наткнувся на сю місцину, - високу гору, покриту лісом і трохи не з трьох сторін оповиту чистою, як срібло, водою вередливого Псла. Місце було глухе та дике! Столі…

Описание: (Продовження «Лимерівни») Драма в 5 справах і 6 постановах Справляють: Ігуменя – в монастирі. Марфа – черниця. Серафима – черниця. Маруся , а в черницях сестра Юліана . Кнуриха – мати її. Кнур – батько її. Василь Безродний – гайдамацький отаман. Гарасим – монастирський сторож. Кобзар . Черниці, люди, гайдамаки, запорожці. Діється у другій половині XVIII віку. – СПРАВА ПЕРША — Велика світлиця, чепурно прибрана. По стінах у золотих рамах свя…

Описание: Це було ще за панщини. Мені скінчилось тринадцять літ, а брат мій був на два роки молодший від мене. Нас у сім'ї тілько двойко й було. Ми жили ще дома, на хуторі, за п'ять верстов від города, хоч папа, а найбільше мама давно вже клопотались про те, щоб нас віддати до школи. Мене готували до інституту, а брата до корпусу, та тілько дожидали, поки братові вийде десять літ, щоб разом віддати; бо якби віддавати кожного з нас нарізно, то приходилося б держати при домі задля другого і гувернантку, і…

Описание: І Добрий чоловік Петро Федорович Шатай-Мотай! Сказано людина, сказано друзяка! П'ятнадцять літ головою був; та й голова ж з його неабияка! Він не тілько з помошником, він з окружним кумпанію водив; він у їх у гостях, як дома, як свій чоловік. Не минали і вони його, хати, на превелику турботу Хотини Петровни, його дорогої половини. Оце, бувало, тілько зачує дзвонок, ще геть за селом, зараз вибігає на рундук свого будинку, що був показніший від отця Федорового, – та куди тому! Низенький, малень…

Описание: Комедія в п'яти справах Справляють: Одарка , кріпацька вдова, 45 літ. Не так стара, як зостарена та засушена лихою долею та недостачами. Xима , її дочка, 22 літ. Дуже красива дівчина, а потім молодиця. Петро , 14 літ; Орися , 10 літ: Одарчині діти. Ївга , 35 літ. Сусідка Одарчина; дуже балакуча та цікава. Грицько , 56 літ. Хрещений батько Химчин. Поважний та богобоязний чоловік. Палажка , 50 літ, городська куховарка. Огрядна з себе. Фенька , 27 літ, городська горнич…

Описание: Комедія в п'яти справах Справляють: Храпко Василь Трохимович, 50 літ. Дряпига-аблокат. Одягнений не то по-панському, не то по-міщанському: у довгополому сертуці при манишці. Невисокого зросту, лисенький; вуси підстрижені. Петро – його син, 22 літ. Студент Одеського університету. Галя – дочка його, 20 літ. Тільки що скінчила гімназію. Невеличка на зріст, сухенька, чорнява. Явдошка , або Дуня – друга дочка, 18 літ; білява, висока, огрядна. Пріся – красива, брава дівка, 19…

Описание: Частина перша У СЕЛI I Ще такої зими лютої та скаженої люди не зазнають! Осiнь була дощова: вiд другої пречистої як почалися дошi, та день у день лили – до самого Пилипа. Земля так набралася води, що вже i в себе не приймала. Великими рiчками-озерами стояла та вода по полях та балках; на проїжджих шляхах такi багна – нi пройти нi проїхати. Не тiльки село з селом – сусiди не бачилися одно з другим цiлими тижнями; жили, як у неволi. Осiння надвiрня робота стала. Коли хто мав клуню – мол…

Описание: Мені тоді вісімнадцятий пішов. Молода, здорова – я на норов була весела-жартовлива. Без мене і улиця – не улиця, і вечорниці – не вечорниці. Хто всякі квітки хлопцям пришиває? – я, Варка Луценкова; хто дівчатам сміється з кохання? – я; хто жидів та лазарів передражнює? – я! Я ще тоді нікого не кохала; не знала, що то за лихо те кохання, і жила собі, як пташка повесні, вільна-весела!.. Зосталася я малою від батька та матері; під холеру полягли вони. З усього роду зосталася я та рідний брат ба…

Описание: ОБРАЗКИ З ЖИТТЯ І ДЕНЬ НА ПАСТІВНИКУ – Грицьку про-о-оклятий! Грицьку ка-а-торжний! Гри-и-ицьку! – гукав одного літнього погожого ранку невеличкий хлопчик літ дев'яти, стоячи на високій бурті, кругом укритій молодою і зеленою, як рута, травою. Сонце піднялось вже височенько і, гаряче, іскристе, обливало і бурту, і хлопчика, і кругом широке поле своїм огнистим світом; горіла молода трава на бурті зеленим огнем; неопавша роса світила і відбивала дорогим самоцвітним камінням; одежа хлопч…

Описание: Кирило Іванович Голуб тепереньки безвиїзне живе у своєму хуторі на Глибокій, землю пахає, хліб робе – хазяїнує. Вряди-годи хіба поїде у місто за куплями для празника великого або вже по якому-небудь дуже гарячому ділу. Тепер він погладшав, понижчав, став лисіти; польовий вітер і степове сонце засмалили його колись біле лице – почорнів як циган, опустився, знехаявся і одежина на йому часом і подрана і сам часом невмитий по хутору броде. Сумно і тяжко Кирилу Івановичеві, не баче він нічого круго…

Описание: Ні, не слава – ота шинкарка п'яна – поривала мене в мої молоді літа до роботи. Моє невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, мій обездолений краю, і вона – оповила мою душу чарівними снами і підбурювала думки до роботи. Наче дрібні ластівки, вилітали вони з моєї голови і щебетали мені голосні пісні про давню давнину, як колись наші діди билися з ворожою силою за правду та волю.

Описание: І Стояла темна осіння ніч над сонною землею, місяць примеркав і вже ген к світу показував свої золоті роги, зорі сумно лупали в темному небі. Тихо було всюди, як в усі. Ні собака не гавкне, вітрець не війне, не зашелестить пожовклим листом… Покій і сон криють усе своїм темним пологом, все заснуло мертвим сном півночі. У хаті тільки Микити Івановича Ливадного, що з панів один тільки й жив на ціле козаче село Недогарки, видно, не спали. У чисте й високе вікно падали стяги ясного світу на зеле…

Описание: З бувальщини В один з тих хороших весняних ранків України, коли ліси, як зачаровані кучеряві велетні, задирають свої гілки і дивляться у синє небо, зелена трава, як килим, укриє чорну землю, і ясне сонечко, усміхаючись, випливе з-за гори, приязно світить і грає своїм золотим промінням на дрібних краплях роси, видаючи їх то за дорогий кришталь, то за самоцвітний камінь, то невеличку іскорку вогняну, то за ясну й прозору зірочку, – коли кожна пташка, освіжена ранковою прохолодою, заливається, роз…

Описание: Найвірнішому порадникові і найщирішому приятелю Леонідові Олексійовичу Іоніну присвячує вдячний автор Містерія у чотирьох справах Справляють: Адам – перший чоловік. Єва – його жінка. Голос з неба . Янголи . Лев – цар звіроти. Звірота . Дрібні пташки . Луципір – старший над нечистою силою. Арефа – його жінка. Іродча – їх син. Сатанаїл та Анциболот – Луциперові підручні. Нечиста сила: домові, відьми, вовкулаки . – СПРАВА ПЕРША — РАЙ Поч…

Описание:    Панас Мирний     ЛИМЕРІВНА Драма в 5 справах СПРАВЛЯЮТЬ: Лимериха , козача вдова; немолода вже, оже ще брава; на обличчі сліди давньої краси. Наталя , дочка її, 18 літ; дуже вродлива. Шкандибиха , багата міщанка; суха, згорблена і сердита. Карпо , син її, 22 літ; забитий на голову й боязкий. Кнур Остап , хрещений батько Наталин, заможний козак, літ до 50; низький, натоптуваний. Вигляда трохи злукава. Оришка , його жінка, літ 45, висока суха молодиц…

Описание:                                                             Панас Мирний                                                                 ДУРНИЦЯ * * * Нездужалось. Цілісінький день мене і терло, і м'яло, і ходити не давало. Я більшу частину дня пролежав, думаючи про те, як то сьогодні в нашій окрузі відбудуться вибори від земельних власників. Чия-то, мовляв, візьме гору: чи «праві» осилять «лівих», чи «ліві» подужають «правих»? Становий, що, спасибі йому, ніколи не минає моє…

Описание: Панас Мирний СОН * * * Сірі тумани курилися над нашою землею; брудні та важкі хмари вистилали високе небо; холодний вітер переганяв їх з одного боку на другий, і від його подиху коли-не-коли розривалась ота брудна запона, і з-під неї крадькома визирав невеличкий крайок блакитного неба, щоб через хвилину знову покритися хмарою, потонути у її сірій безодні... Сонця не видко, світу бракує... сіро, димно, моторошно!.. Хіба глупої ночі ударить страшенний мороз і, розігнавши хмари та р…

Описание: Панас Мирний П , ЯНИЦЯ І Стояла темна осіння ніч над сонною землею, місяць примеркав і вже ген к світу показував свої золоті роги, зорі сумно лупали в темному небі. Тихо було всюди, як в усі. Ні собака не гавкне, вітрець не війне, не зашелестить пожовклим листом... Покій і сон криють усе своїм темним пологом, все заснуло мертвим сном півночі. У хаті тільки Микити Івановича Ливадного, що з панів один тільки й жив на ціле козаче село Недогарки, видно, не спали. У чисте й …

Описание:                                        Па нас Мирний                                     ЛИХИЙ  ПОПУТАВ                                                * * * Мені тоді вісімнадцятий пішов. Молода, здорова - я на норов була весела-жартовлива. Без мене і улиця - не улиця, і вечорниці - не вечорниці. Хто всякі квітки хлопцям пришиває? - я, Варка Луценкова; хто дівчатам сміється з кохання? - я; хто жидів та лазарів передражнює? - я! Я ще тоді нікого не кохала; не знала, що то за лихо те…

Описание: Панас  Мирний ДЕНЬ  НА  ПАСТІВНИКУ Оповідання. - Грицьку про-о-оклятий! Грицьку ка-а-аторж-ний! Гри­-и-ицьку! - гукав одного літнього погожого ранку невелич­кий хлопчик літ дев'яти, стоячи на високій бурті, кругом укритій молодою і зеленою, як рута, травою. Сонце піднялось вже височенько і, гаряче, іскристе, обливало і бурту, і хлопчика, і кругом широке поле своїм огнистим світом; горіла молода трава на бурті зеленим огнем; неопавша роса світила і відбивала дорогим самоц­вітним камінн…