— «Вільні муляри» — це теж масони?

— Переклад з французької. Франкмасони.

— Є різниця?

— Яка? — не зрозумів Корецький.

— Між просто масонами і франкмасонами.

— Жодної. Це синоніми.

— Ясно. Так ці ваші мисливці відкрили стрілянину всередині будівлі?

— Так. Нападники теж стріляли.

— З чого?

— Це вже буде до вас питання. Там у стінах кулі позастрягали.

— Як я розумію, до правоохоронних органів ви не зверталися?

— Ні.

— І не збираєтеся?

— Ми найняли вас. У вас репутація фірми, яка здатна без розголосу вирішувати широкий спектр проблем.

— Це приємно чути… До речі, когось під час нападу було поранено?

— Одного з братів. Невелика подряпина.

— А от як ви особисто вважаєте, якою була мета нападників? — Лавр краєм ока глянув на масона.

— Невідомо, — той дивився на дорогу, втома наклала на його пташиний профіль тонку і невпевнену аристократичну тінь.

— Скільки їх було?

— Брати бачили двох.

— Відеокамери їх зафіксували?

— Ми ще не встигли налагодити систему відеоспостереження. Працює лише камера над центральним входом.

— Вони відступили до лісу?

— Так, втекли до лісу. Наші їх не переслідували.

— Зрозуміло. А у вас є здогадки, хто б це міг бути?

— Ні.

— Але в такої специфічної організації, як ваша, напевне, є вороги.

— Що ви маєте на увазі під словом «специфічна»?

— Ну, ви розумієте, я не хочу сказати про ваших нічого поганого, але існують різні думки.

— Багато публікацій про нас базуються на спекуляціях наших недругів.

— От бачите, ви самі визнаєте, що у вас є недружньо налаштовані опоненти. Тобто вороги.

— Вороги є у всіх.

— І хто ж вони, оті ваші вороги?

— Є різні радикальні угруповання, які вважають нас відповідальними за негаразди в суспільстві. Різні маргінали, політики популісти…

— …християни.

— Ви помиляєтесь, Лавре Станіславовичу. Я сам віруючий християнин. Щотижня ходжу до церкви. І всі брати вірять у Бога. Якщо людина не вірить у Бога, вона взагалі не може стати вільним муляром. Це записано у нашій Конституції. Ми не воюємо з Церквою, а вона не воює з нами. Є, звичайно, окремі екстремістські групи в церковному середовищі, але вони є всюди. У будь-якій релігійній течії, як ви розумієте, рано чи пізно виникає радикальне крило, яке пропагує непримиренність до всіх, хто інакше мислить, інакше трактує зв'язок із Богом.

— Якщо ви такі білі і пухнасті, то чому тримаєте свою діяльність у таємниці?

— А хіба ваше агентство не тримає свою діяльність у таємниці? Ви ж не вивішуєте отримані оперативні дані на Інтернет-таблоїдах.

— Ми, Романе Олександровичу, займаємося питаннями безпеки. Ці питання за самою своєю природою вимагають конфіденційності.

— А ми будуємо символічний вселюдський храм духу і захищаємо порядок від хаосу. І ці питання також за своєю природоювимагають, щоби їх тримали подалі від майданчиків людської цікавості.

— Невже? — Лавр вимкнув диктофон.

— Ви ж самі, Лавре Станіславовичу, щойно підтвердили існування різних рівнів відкритості інформації. Є знання публічні, фахово конфіденційні, а ще є такі знання, які здобуваються виключно через посвяту. Священні знання. Для таких особливих знань публічність є смертельною отрутою. Публічність руйнує священне, ритуальне. Тому частина наших знань є закритою для профанічного обговорення, для іронії і осміювання. Але лише частина. Зрештою, повні описи ритуалів нижчих градусів можна знайти у книжках. Ці книжки вільно продаються. Вони є у нашій храмовій книгозбірні, можу дати вам почитати.

— Добре, Романе Олександровичу, припинимо цю дискусію. До моїх функцій не входить щось вам доводити, я повинен лише забезпечити безпеку вашої… вашого Храму. Тому мені необхідна вичерпна інформація про тих, хто потенційно міг би організувати вчорашній напад. Вона потрібна мені для роботи, а не задля цікавості чи там загального розвитку. Просте питання: ви можете надати мені таку інформацію?

— Я попрошу братів, щоби для вас підготували аналітичну записку з цього питання.

— О'кей. І чим швидше її підготують, тим краще.