Шрифт:
Голос, як виявилось, належав огрядному добродієві в зеленому светрі. Його ретельно розчесане сивувате волосся було розкладено на плечах, як у тих акторів, що грають тамплієрів у костюмованих фільмах.
— Дозвольте відрекомендувати себе: граф Свіритень-Сопатенко з Дому Грабянок, охрещений був Михайлом. — Добродій, незважаючи на гучний титул, вельми демократично простягнув Лаврові руку.
Лавр потиснув його теплу шерехату долоню і назвав себе.
— Грінченко? — перепитав Свіритень. — У розрядних книгах харківського дворянства були якісь Грінченки, з козацьких старшин Гадяцького полку, якщо правильно пам'ятаю. Це, часом, не ваші предки? Я знав…
— Не відволікайте офіцера від роботи, — обірвав його Олександр. — А то з тими вашими родоводами ми до ранку не закінчимо.
— Любий брате, не сваріть мене. — Свіритень спробував обійняти старого, але той ухилився.
— Я буду вас сварити, брате, буду, — проскрипів доглядач. — Ви з'являєтесь тут без виклику, заважаєте експертизі… Зрештою, ви називаєте сторонній людині своє прізвище. Дощ іде! [6]
— Іде дощ, іде! — безжурно розсміявся граф. — Я, брате, маю право публічно визнавати себе вільним муляром. Це вашого прізвища або його (він тицьнув в Корецького товстим пальцем) я не маю права називати за жодних обставин. А я ж, перепрошую, ваших прізвищ і не назвав, чого ж це ви на мене наїжджаєте, любий брате, як трактор на хом'ячка.
6
Дощ іде! — давнє масонське «тривожне слово», яке означає, поряд присутні сторонні (профани) і є небезпека розкриття масонської таємниці.
— Так ви один із тих мисливців, які відбили напад? — поцікавився Лавр.
— Так. Ми з братом Володимиром дали їм прочухана.
— З нарізної зброї стріляв Володимир?
— У нього «сайга», — підтвердив Свіритень. — Але він уже поїхав звідси. Лікуватись поїхав, — уточнив він. — Його таки зачепила та скажена стерва…
— Серед нападників була жінка?
— А вам про це ще не казали? — здивувався граф. — Стріляла дівчина. Вона була у масці, але, повірте старому мисливцеві, я дівчину від хлопця ще можу відрізнити. Спортивне тіло, розвинуте…
— Яка в неї була зброя?
— Пістолет. Здається, «глок». Поліцейського типу, тупорилий такий. Он там, — Свіритень показав на сходи, що вели на другий поверх Храму, — мають бути сліди від її куль. Ми стояли на сходах, а вона вибігла звідси, з коридорчика.
— А другий нападник?
— Так, був другий, — підтвердив мисливець. — Але він не стріляв. Він не виходив з коридору, а там було темно. Я його не міг роздивитися.
Лавр кивнув і перейшов на сходи. Одна з куль нападників розщепила дубовий поручень, ще кілька застрягли високо в стіні. Доглядач приніс драбину, і після певних зусиль Лавр витягнув кулю. Він поклав її до пластикового пакета і перейшов до вхідних дверей.
Там знайшлися сліди банального злому. Судячи з подряпин на столярці, двері віджали чимось на штиб «фомки».
— Отак вони й зекономили на металевих дверях! А я казав їм, казав… — собі під ніс прокоментував ці обставини буркотливий брат Олександр.
На ковроліні Лавр помітив брудний відбиток взуття, котрий сфотографував з кількох позицій і при різному освітленні. Потім його провели до приміщення, де в майбутньому мав сидіти охоронець. Там проектанти Храму розташували монітори системи відеоспостереження.
— Самі камери фірмові, — зауважив Лавр. — Pelco [7] фуфла не робить. Але телевізійна платформа і блоки резервованого живлення монтувались, судячи з усього, місцевими самодєлкіними. Тому платформа конфліктує з іншими елементами системи. Фіксована камера на в'їзній брамі розташована неправильно. Вона «бачить» номери автівок під таким кутом, що їх важко прочитати. Камера на вході не реагує на команди. От подивіться, — пальці Лавра пробігли клавіатурою. — Я даю команду — і жодної реакції. Я пропоную все це повністю переробити. Якщо вам дозволяють кошти, ми можемо поставити вам систему «Периметр». Фірмову. Виробництва Southwest Microwave. Ця фірма встановлює охоронні периметри у всьому світі. І на військових базах, і на атомних станціях теж. У них є чутливі датчики вібрації, інфрачервоні сканери тощо. Це, звичайно, коштує великих грошей, але «Периметр» принаймні дає гарантію.
7
Pelco— всесвітньо відома фірма, що виготовляє охоронне обладнання.
— Я передам ваші висновки і пропозиції керівництву, — пообіцяв Корецький.
— Я все зазначу у звіті, — мовив Лавр. — Його копія буде вам надана. А тепер я би хотів отримати поповерховий план будівлі й оглянути ліс.
— Там уже темно, — зауважив доглядач. — Краще огляну його зранку.
— У вас немає ліхтаря?
— А якщо вони там сидять у засаді? — припустив Корецький.
— Тим гірше для них.
— План будівлі, здається, в кабінеті Великого Майстра, — проскрипів брат Олександр. — Ключі від нього має лише господар.
— А коли він тут буде?
— За два дні, не раніше, — замість доглядача відповів Корецький.
— А плану евакуації на випадок пожежі у вас немає?
— Ні.
— Добре, що сюди не заїздить пожежна інспекція.
— І не заїде, — запевнив доглядач.
— Ясно… Тоді йдемо до лісу, — запропонував Лавр. Масони перезирнулися. Виходити в темряву нікому з них не хотілось. Навіть на обличчі старого мисливця з Дому Грабянок не з'явилося бажання підтримати консультанта з питань безпеки.