– Задоволений свою роботою?
– Запитав сержант.

Я не вдповв. Мене вивели з квартири й повели до службового авто. Псля я пам'ятав мало, аж до призду в СЗО.

– В нас для вас угода, вд яко ви не зможете вдмовитись.
– Звернувся до мене представник телекомпан, який водночас виступав позивачем у цьому дл по вбивству продюсера. Звсно, не маючи някого виходу, просидвши тиждень у цй сирй тюремнй камер, мен хотлося якомога швидше покинути це мсце.

– Бажате дочекатися свого адвоката для обговорення подробиць?

– Та н, дякую. Я йому плачу погодинно не хотлося спустити грош даремно. Та й адвокат вн нкудишнй.

– Гаразд, тод давайте ближче до справи.
– Вн сидв навпроти мене дивився кудись повз, пустим байдужим поглядом.

– Справа складна багато неточностей щодо вашо участ в усьому цьому.

– Дякую, я це намагався довести на суд.

Вн уважно подивився мен в оч тихо сказав:

– Я врю у вашу невиннсть. Проте, якби все так було просто, - трохи протяжно сказав вн.

Його поведнка помтно вдрзнялася, нж на суд. Вн та нш представники телекомпан намагалися довести саме мою причетнсть до вбивства, а не найближчого оточення продюсера, багато з яких мали напружен стосунки з ним.

– Тод звльнть мене хоча б звдси. Звсно, я вдома так часто не м, як тут, але бути на вол все ж милше.

Обличчя представника залишалося незворушним.

– Ви на суд говорили про ваш екстрасенсорн можливост.
– з гострим поглядом продовжував вн.

– Це не зовсм так. Як я вже казав на суд, перед його смертю мен прийшло видння, явно не сон. В очах потемнло, з'явилась картинка, як мертвий Аркадй Маркович схилився над столом з сигарою в руц.

– Чому вам здалося, що вн мертвий?

– Мен не здалося, це було наче пдсвдоме вдчуття. Це важко пояснити, - трохи хвилюючись вдповв я.

– як часто це у вас трапляться?

– Нколи. Тльки тод. псля я переврив чи все гаразд в його кабнет. Ну дал сам знате.

Вн гмикнув, за хвилину пдввся з стльця почав ходити по золятору. Здавалося, що вн щось аналзу прикиду у свой голов. Потм вн повернувся за стл.

– Якщо ви зможете доказати сво екстрасенсорн здбност, ми зможемо подивитися на дану справу з вашо точки зору посприяти вашому звльненню, - з явним акцентом на "звльнення" сказав представник.

Це дине, що мен, мабуть, хотлося чути вд свох позивачв я був готовий на все, щоб доказати свою невиннсть.

– Як саме я маю це зробити?

– Як не дивно, одна з наших студй органзову нове ток-шоу, "ABRACADA", в якому учасники вдкривають у соб екстрасенсорн здбност допомагають виявляти майбутнх жертв насильства чи просто мимовльно смерт. Учасник, який здйснить найбльше таких передбачень, вигра вс сво грош. За одне передбачення 1000 кредитв. Вс нш, хто зазнав поразки, залишаються з нчим. Це хороша можливсть вам довести сво алб заробити достатньо грошей, щоб вистачило до само смерт.

– Я погоджуюсь, - не роздумуючи, сказав я.

Мене розбудив дзвнок телефону. Я пдняв слухавку, сказав "алло", проте нхто не вдповв. Була п'ята година ранку я продовжив свй сон. Врешт прокинувшись о дев'ятй, я пшов на кухню по склянку молока.

Пдйшовши до холодильника, я вдчув рзкий удар по голов. Лише похитнувшись, я втримав рвновагу встояв на свох двох. Повернувши голову, позаду себе я побачив двчину атлетично фгури, яка замахувалася рукв'ям пстолета для нанесення наступного удару. Цього зробити вона не встигла, я схопив руку всю масою повалився на не. Ми впали на кухонний стл, пстолет вилетв з рук. Свом невеликим кулаком вона добряче захала мен в сонячне сплетння, перехопило подих я впав до долу на кухонний кахель.

Тепер я лежав бля нг з наведеним мен в голову пстолетом. Проте вона зовсм не була схожа на холоднокровного вбивцю - руки тремтли, оч виказували сильне хвилювання. Палець то притискався до гачка, то розслаблявся. Вона вагалась.

З коридору почувся вибух та стукт чобт. Незнайомка кинулась до балкону, який виходив на пожежну драбину. Не встиг я пдвестися, як на кухню вврвалось деклька бйцв спецпризначення. З ними був той самий представник телекомпан, з яким я напередодн мав бесду в слдчому золятор.

– З вами все гаразд?
– запитав вн, подаючи руку.

Тим часом вс раптов гост метушилися по квартир, обшукуючи чи не сховався ще хтось.

– слд простиг, - сказав одягнений в бронежилет та шолом боць.

– Швидко на вулицю, потрбно оточити периметр.
– наказав нший в такому ж спорядженн боць, мабуть, каптан.

Обтрусившись я потис руку представнику.

– Вчасно ми поспли, - сказав вн.

– Хто це був?
– проходячи до тями, запитав я.

– Опозицйний Альянс, - спокйним тоном вдповв представник.