Паренеза(гр.paraenesis) — заклик, звернення; напучення.

Парузія(гр.parousia) — прихід, пришестя. У Новому Завіті вживається насамперед щодо пришестя Ісуса Христа.

Пастушки(фр. pastoureaux) — французькі єретики, здебільшого селяни і пастухи, які у XIII та XIV ст. двічі збиралися зграями, щоб вирушити в хрестовий похід, одначе потім стали промишляти розбоєм, звинувачуючи багатих і церковників у їх небажанні відвойовувати Святий Гріб.

Патарини— відгалуження секти катарів, поширене в Італії.

Петро Півчий(Petras Cantor) — французький богослов і проповідник. Був професором богослов'я в Парижі, потім — півчим у соборі Нотр-Дам, насамкінець — деканом Реймського собору. Залишив обширні коментарів до Святого письма, а також цілу низку напучувальних творів для монахів.

Петро Пустельник(Petrus Eremita, бл. 1050–1115) — французький чернець, один з організаторів першого хрестового походу.

Піперн(Reginaldo di Piperno, 1230–1290) — домініканець, богослов, приятель, секретар і сповідник Томи Аквінського, упорядник його творів. Дехто вважає його автором Додатку до «Суми богослов'я». Наведена в романі фраза зустрічається в одному з творів св. Томи.

Платеарій(Platearius, XI–XII ст.) — прізвище кількох поколінь лікарів з Салерно, одному з яких, між іншим, належить дуже популярний у ті часи трактат «Про прості лікарські засоби» (De simplici medicina),де йдеться про цілющі властивості трав.

Плачідо, Беньяміно(Beniamino Placido, нар. 1929) — італійський журналіст і письменник, літературний критик, багатолітній оглядач часопису «Репуббліка», шанувальник творчості Умберто Еко.

Пліній Молодший(Gaius Plinius Caecilius Secundus junior, 62-113) — римський письменник, небіж Плінія Старшого, консул, автор промов і листів.

Пребенда(лат.praebenda) — прибуток від церковного майна, який надавався духовенству за виконання ними обов'язків, пов'язаних з їх посадою.

Пруденцій(Aurelius Prudentius Clemens, 348–410) — видатний римський християнський поет родом з Іспанії. В його поезії поєднувалася антична культура і християнські засади. Його «Peri stephanon» — це збірка з 14 поем на честь християнських мучеників.

Рабан Мавр(Rabanus Maurus, 776/784-856) — християнський богослов і письменник, настоятель Фульдського монастиря, архиєпископ Майнцький. Його вважають зачинателем німецького богослов'я, за його настоятельства Фульдська монастирська школа стала видатним інтелектуальним центром Європи.

Респонсорій(лат. responsorium) — церковний спів у вигляді діалогу між священиком і хором; антифон.

Роберт Англік(Robertas Anglicus, XII ст.) — англійський вчений; крім цілої низки наукових праць, переклав латиною також Коран. Автор трактату про астролябію.

Роберт Неапольський, інакше Роберт Анжуйський Мудрий(1278–1343) — неаполітанський король (1309–1343), чільний представник партії ґвельфів, супротивник Людовіка Баварського. Відомий також як покровитель мистецтв, укоронував лавровим вінком Петрарку і приймав у себе Боккаччо.

Роджер з Герфорда(Roger of Hereford, XII ст.) — англійський канонік і вчений. Крім згаданої тут праці «Про властивості металів», написав низку праць з астрономії, а також твір, присвячений порівнянню латинського та єврейського календарів.

Сардій —сердолік.

Святенники(іт.pinzocheri) — ще одна народна назва напівмирських ченців-францисканців, які проповідували убогість і закликали до оновлення церкви. Часто зливалися з рухами беґардів і беґінок.

Сеґалеллі, Ґерардо(Gherardo Segalelli, 1300) — італійський єретик. Вступивши у францисканський чин, заснував чернечу спільноту апостоликів. Надихаючись вченням Йоахима да Фйоре, проповідував пришестя царства Святого Духа і різко критикував церковну єрархію. Був вигнаний з ордену, ув'язнений, а згодом спалений як єретик.

Силій Італік(Catius Silius Italicus бл. 26-101) — римський епічний поет і державний діяч, автор епічної поеми про другу Пунічну війну.