Обидві засміялися.

— Через два роки, у 1561, інший лікар, Габріелле Фаллопіо, заявив, що це «відкриття» зробив він. Уявляєте? Двоє чоловіків, італійці звісно, сперечаються про те, хто офіційно включив клітор у світову історію!

Ця розмова була цікавою, але Марія не хотіла її продовжувати, бо відчула, як із її тіла потекла рідина й пуцька зволожилася, — і тільки від спогаду про доторкання, пов’язки, руки, що ковзали по її тілу. Ні, ні, вона не була мертва для сексу, цей чоловік якимсь чудом зумів її врятувати. Як добре відчувати, що ти жива!

А бібліотекарка з ентузіазмом розповідала далі:

— Та навіть після свого «відкриття» клітор не здобув належної пошани, — сказала вона, виступаючи в ролі справжнього експерта в галузі кліторології, чи як би там ми захотіли назвати цю науку. — Навіть сьогодні ми читаємо в газетах, що в деяких племенах Африки практикується обрізання клітора, щоб позбавити жінку права на втіху. Так само й у Європі, в дев’ятнадцятому сторіччі, ще робили операції з видалення клітора, вірячи в те, що ця маленька й незначна частина жіночої анатомії була джерелом істерії, епілепсії, схильності до подружніх зрад та неспроможності мати дітей.

Марія простягла руку, щоб попрощатися, але бібліотекарка не подавала жодної ознаки, що втомилася говорити:

— А ще гірше те, що наш дорогий Фройд, винахідник психоаналізу, сказав, що жіночий оргазм у нормальної жінки має пересувати клітор до вагіни. Його найвірніші послідовники, розвиваючи цю тезу, почали стверджувати, що концентрація сексуальної втіхи в зоні клітора свідчить про інфантилізм або, ще гірше, про бісексуальність.

А проте, як ми всі знаємо, жінці дуже важко досягти оргазму лише внаслідок проникнення в неї члена. Це добре — віддатися чоловікові, але втіха схована в тому зернятку, що його відкрив італієць!

Слухаючи неуважно, Марія, проте, вловила, що має проблему, якій поставив діагноз Фройд: вона була ще інфантильною, її оргазм не змістився в зону вагіни. Чи, може, Фройд помилявся?

— А що ви думаєте про точку G?

— А вам відомо пані, де вона розташована?

Жінка зашарілася, кахикнула, але знайшла в собі мужність відповісти:

— Це те вікно, що в глибині, як тільки ви увійдете на перший поверх.

Геніально! Ця пані описала вагіну як будинок! Мабуть, вона прочитала це пояснення в книжці для молодих дівчат. Після того як хтось тобі розчинить зовнішні двері, ти зможеш відкрити цілий всесвіт у власному тілі. Коли Марія мастурбувала, вона завжди віддавала перевагу цій точці G перед клітором, бо вона давала їй відчуття певного болю, втіхи, змішаної з агонією, чогось болісного й тривожного.

Вона завжди проникала на перший поверх, до вікна в глибині!

Бачачи, що жінка ніколи не виговориться, — мабуть, вона несподівано для себе відкрила в ній спільницю своєї втраченої сексуальності, — Марія помахала їй рукою, вийшла і стала намагатися думати про всякі дрібниці, бо це був не той день, коли вона могла міркувати про прощання, клітор, віднайдену дівочість або точку G. Вона зосередила свою увагу на вуличному гаморі й шумі — на бамканні дзвонів, дзявканні цуценят, дзеленчанні трамваїв, що з гуркотом котилися по рейках, шарудінні кроків, диханні, — намагалася вчитуватися в рекламні оголошення, які обіцяли все.

Вона вже не мала охоти повертатися до «Копакабани». Проте однаково відчувала за собою обов'язок довести свою роботу до кінця, хоча й не розуміла справжньої причини, чому вона так робить, — зрештою, вона зібрала вже цілком достатню суму грошей. Протягом цього полудня вона зможе дещо купити, поговорити з управителем банку, який був її клієнтом і пообіцяв допомогти їй дати раду своїм заощадженням, випити каву, послати поштою деяку одіж, що не поміщалася в багаж. Дивно, але їй було трохи сумно, й вона не розуміла, в чому річ; можливо, тому, що треба було ще чекати два тижні, треба було якось збавити час, подивитися на місто іншими очима, порадіти, що вона змогла все це пережити.

Вона підійшла до перехрестя, яке перетинала вже сотні разів; звідти могла бачити озеро, водяний стовп і — посеред саду, який тягся по той бік хідника, — чудовий годинник із квітів, один із символів міста, і він не дасть їй збрехати, бо…

Зненацька час, світ застиг у нерухомості.

Що то за недавно віднайдена невинність, про яку вона думала відтоді, як прокинулася?

Світ, здавалося, був заморожений, ця секунда, здавалося, не промине ніколи, вона була перед чимось дуже серйозним і дуже важливим у своєму житті, вона не могла забути, не могла зробити так, як робила зі своїми нічними снами; завжди обіцяла собі занотовувати їх і ніколи не могла пригадати…

«Ні про що не думай. Світ зупинився. Що відбувається?»

СТРИВАЙ!

Птах, красива історія про птаха, яку вона недавно написала про Ральфа Гарта?

Ні, це історія про неї саму!

ТРЕБА СТАВИТИ КРАПКУ!

Була одинадцята година одинадцять хвилин дня, й вона зупинила саме цей момент. Вона була чужинкою у власному тілі, вона наново відкрила в собі щойно віднайдену дівочу невинність, але її відродження було таким ненадійним, що коли вона й далі залишиться тут, то загине назавжди. Вона пережила тут, можливо, небо, пережила, поза всяким сумнівом, пекло, але її пригода підійшла до свого кінця. Вона не може чекати два тижні, десять днів, тиждень — їй треба втікати звідси, й утікати негайно, — бо, подивившись на отой годинник із квітів, на туристів, які робили фотографії, та на дітей, що гралися навкруги, вона несподівано відкрила причину свого смутку.