— Так ось звідки у нас це вчення, — похитав головою адвокат. — Брат Олександр мав неабиякий родовід.

— Так, брате, неабиякий. Саме Вазлюк, за нашими даними, передав вчення Еріканові, і той створив синтетичне вчення «Око Півночі», у якому перемішав практики сибірських шаманів з кельтською традицією Гілки.

— Небезпечна суміш, — оцінив брат Тіма. — До речі, ти знаєш, брате, що у кілера, який вбив Поліну Агамову, люди Сулименка знайшли смартфон? Вони, я думаю, тепер пробивають локації анонімних дзвінків.

— Дякую за інформацію, брате.

— Та нема за що. Ти мені, я тобі… А де, до речі, наш спільний знайомий брат Пітер?

— Напевне, повернувся на батьківщину. Я чув, у нього там проблеми з бізнесом.

— Якщо будеш з ним зв'язуватись, передавай від мене вітання.

— Обов'язково. Так ось яка в мене до тебе справа, брате, — Командор відвів адвоката у дальній кут храмового передпокою. — Ми стурбовані тим, що «кріт» Червоної Гілки виявився у самому Храмі. Тут стає небезпечно. Після свята брати роз'їдуться, і ми вже не зможемо забезпечити Машині належного захисту. Ми вирішили просити тебе, брате, тимчасово взяти Машину на зберігання. Якщо для цього тобі потрібна буде фінансова допомога, то…

— На зберігання? — здивувався брат Тіма. — Я що, по-вашому, самогубець? Я ж не живу в неприступному замку.

— Твій будинок, брате, захищений і надійно охороняється, це не тільки мені відомо. Зможеш найняти за наші гроші додаткових бійців. Операцію з перевезення Машини проведемо таємно, утрьох. Ти, я і брат Ігор. Жодного витоку назовні.

— Жодного витоку? Сумнівно, брате, сумнівно… У разі чого я не зможу воювати з такими супротивниками, як Ерікан і Сулименко… Ні, брате, це неможливо.

— Ерікан мертвий.

— Звідки таке відомо?

— У нас є джерело в «Ратлоні».

— А там звідки знають?

— Сулименко знає.

— Це що, Сулименко у вас тепер за «джерело»? — розсміявся адвокат. — Ні, брате, я на таке не підпишусь. Вибач. Я не настільки авантюрна людина.

— Це було лише прохання, — знизав плечима Командор. — Ти мав право відмовитись.

Уже після урочистої агапи адвокат сам підійшов до Командора.

— Я тут поміркував, брате, — почав Тіма. — Може, я в змозі порадити, де було б за краще тимчасово сховати Машину. Не в моєму будинку, зрозуміло… Але я знаю одне таке місце, де це можна було б організувати.

— Що за місце? — зацікавився Командор.

— Ти ж знаєш, що мій старший брат — підприємець. Він шампіньйони вирощує і все таке. Так от, нещодавно він викупив територію колишньої військової бази. Там є спецприміщення, де за часів Союзу зберігали атомні бомби. Такі капітальні підземні бункери. Потрійні двері з бетону і сталі. Брат уже організував охорону. Якщо її підсилити досвідченими бійцями, там можна надійно зберігати Машину.

— А можна буде подивитися цей бункер?

— Нема проблем, брате. Хоч завтра.

— Дякую тобі, дорогий брате, — Командор обійняв Тіму. — Ти нам дуже допоміг. Ти справжній і мужній син удови.

Відомого київського адвоката Тимофія Закусила та його наречену Олесю Коваленко поховали на Байковому кладовищі. Після траурної церемонії Пітер і Руна вирішили пройтись алеями знаменитого цвинтаря. Біля групи пам'ятників видатним науковцям вони зустріли Лавра з Мармурою.

— Добридень! — привітався Пітер. — А я щось вас там не бачив, — він кивнув у напрямі сектора, де щойно знайшла свій останній притулок старша жрецька пара ковену «Око Півночі».

— Ми близько не підходили, там стільки народу поназбиралося, що й не проштовхнешся, — пояснив Лавр. — Ваших, до речі, там було багато.

— А як ти «наших» упізнаєш?

— Так це ж не складно. У них у всіх краватки із символікою, значки… Там, напевне, сотні півтори ваших тусувалось. Загальний сходняк?

— Така традиція. У Тимофія Леонтійовича в нашій організації був досить високий ранг, — пояснив Костиганов і посміхнувся Мармурі: — А вас як звати, юна леді?

— Наталія, — Мармура твердо і впевнено зустріла оцінюючий погляд Пітера. В її очах стрибали веселі бісики. Вона знала, що добре виглядає. Що їй пасує вузьке чорне плаття на бретельках.

— Мене називайте Пітером. А це — Тамара, — відрекомендував він Руну, яка аж сяяла привітністю і яскравою красою.