— Але ж, Іване Ваграновичу…

— Ти, Лавре, постійно спішиш. Дослухай спочатку, я ще не закінчив.

— Вибачте.

— За тобою, Лавре, залишається розмова з чебурашкою, яка щось там знайшла. Як тільки ми виведемо «крота» на чисту воду, то перевеземо Корецьких сюди. Тут, я думаю, і магія не так впливатиме. Я б особисто хотів побалакати з Костигановим. Вважаю, колеги, що така розмова назріла. Якби ми з ним скоординували наші подальші дії по темі «Маг», то й справи пішли би краще. Маю таке переконання.

— А його начальники дозволять таку координацію? — спитав Лавр.

— Ми над цим працюємо. А тепер щодо «крота». Як і радив нам Пітер Венцелевич, ми дамо Людмилі і Дашковському дві різні адреси конспіративних квартир. І скажемо, що там Корецькі. Людмила їде сюди, Дашковський тепер на завданні і буде тут зранку. Наскільки нам вдалось відсікти їх від інформації про те, що почались пошуки «крота», невідомо. Але тут уже нічого не зробиш. Інформацію Людмилі дасть Лавр, а Дашковському подзвонить Кабарда.

— Грубувато, — скривився Пальц. — До речі, убозівці вже мають список дзвінків вбитого нападника? Вони ж нібито знайшли його сотовий.

— Я їх питав. Вони кажуть, що ці дані ще не встигли опрацювати. Олег Маркович їх перехвалив, — шеф кинув погляд на старшого техніка, який все ще роздивлявся фотографії. — Я бачу, пане докторе наук, вам подобаються молоді брюнетки з кримінальними схильностями.

— Та ні, Іване Ваграновичу, Бог із вами, — Олег Маркович відсунув від себе знімки. — Але ж погодьтеся, колеги, тепер рідко зустрінеш таке войовниче тіло. Це ж справді тіло давньої войовниці й мисливиці. І вона це підкреслює, дивіться: браслети з шипами, перстень-кастет. На ній навіть шкіряні напульсники, як у східних майстрів кинджального бою. А рельєф м'язів! Антична статуя, подивіться, — він поклав знімки перед директором. — Для цієї стерви природа не поскупилась.

— Це не поскупилися ті, хто оплачував їй тренажери і фітнес, — зауважив шеф. — Щось мені підказує інтуїція, що ця антична статуя не з «Ратлону». — Він перетасував фотографії, на мить зупинився на одній з них. Зняв, потім знову начепив окуляри. — Тут, шановні колеги, скоріше пахне звіринцем нашого об'єкта — чаклуна.

— Чому ви так вважаєте? — поцікавився Пальц.

— Люди з «Ратлону» не користуються пластмасками «Глок-17» [37] . Я правильно кажу, Олеже Марковичу?

— Ваша правда, Іване Ваграновичу, — підтвердив старший технік. — Сулименко таких іграшок принципово не визнає. Усі там озброєні виключно американськими волинами сорок п'ятого калібру: «чемпіонами», «інфініті». А сам Сулименко носить два «кольти». Один «командер», а другий взагалі унікальна машинка. «Colt 1911» з накладними золотими пластинами. На пластинах рельєфні зображення. Олені, ведмеді… Дуже тонка робота.

— Естет, — посміхнувся Пальц.

— Пістолети — його пристрасть. «Глоку» у себе він би не потерпів.

— Для жінки, може б, і потерпів, — припустив Лавр. — Я щось не уявляю собі амазонку з «інфініті».

— Тому він і не бере до «Ратлону» жінок, — зауважив старший технік. — За ті роки, що я в нього працював, там була лише одна жінка — прибиральниця. Дуже акуратна бабулька.

— Тоді беремо за версію, що «гостей» підготував і прислав Ерікан, — погодився Пальц. — Будемо вважати, що ця кілерша — одна з його зомбі.

— Краще мати справу із зомбі, аніж з бійцями Сулименка, — сказав шеф.

— Як сказати, Іване Ваграновичу, як сказати, — не погодився Пальц. — Мені, колеги, про зомбі розповідали цікаві речі. Не кмітливі вони, це правда, але й смерті не бояться. І болю не відчувають. В Анголі наші пацани завалили одного такого. Так він півгодини відстрілювався після шести дірок в череві і з простреленими ногами.

— Наркотики? — спитав юрист.

— Не лише наркотики. Там в Анголі є такі шамани, які можуть перетворювати молодих пацанчиків на зомбі.

— Слухайте, — раптом спохватився Олег Маркович, — я тут одну річ згадав. Це може дещо прояснити. Чаклун для того, щоби на відстані контролювати людину, має спочатку отримати предмет, з яким людина довго контактувала. Цей предмет він використовує під час ритуалу як маячок. Мені пояснював один з його помічників: мовляв, без такого маячка він не здатний виокремити свідомість жертви із загального ментального поля. Він казав, що це поле — ніби таке сіре желе, там усе перемішане, майже однорідне. Всі мільярди людських свідомостей. Без такого маячка магічні прокляття не можуть знайти жертву. Чому я згадав про це: перед тим ритуалом, тоді, коли він вбив бізнюка, наші… тобто хлопці з «Ратлону», — виправився технік, — викрали в нього наручний годинник. Ерікан наказав викрасти. Я от і подумав: може, «гості» приходили на квартиру Скоченків не тільки для того, щоби допитати батьків Наталії? Можливо, вони мали завдання взяти звідти якусь її іграшку або щось із одягу, біжутерії. Маячок. З його допомогою чаклун зможе оволодіти її волею, змусити віддати те, що вона вкрала, або вчинити будь-що.