Шрифт:
Проте його цінували за вміння розважати тих, хто його утримував, хоч попри те, що він лише останнім часом, та й то зрідка, дозволяв собі репліки, подібні до сьогоднішніх, його приятелі вже деякий час відчували, що він здає позиції. Своїм безпомилковим інстинктом багатіїв вони відразу розпізнали, що один з їхньої зграї ослаб і підупав, охоплені здоровим прагненням викинути його зі свого кола, якщо вже не вдається знищити, бо інакше він ніколи б не погодився гостювати у якогось там Воллеса Джонстона. Власне, саме Воллес Джонстон, з його вельми специфічними уподобаннями, був останнім притулком для Генрі Карпентера, який, сам того не відаючи, вибрав найкращий спосіб захищати цей рубіж своїм щирим прагненням покласти край їхнім стосункам, адже його брутальні висловлювання і відвертий страх перед хиткістю власного становища інтригували і зваблювали Воллеса, якому, враховуючи вік Генрі Карпентера, швидко б набридла постійна догідливість. У такий спосіб Генрі Карпентер на тижні, якщо й не на місяці, відсував своє неминуче самогубство.
Його щомісячний прибуток, який не давав йому можливості нормально жити, на сто сімдесят доларів перевищував суму грошей, на яку рибалка Альберт Трейсі утримував свою сім’ю, доки його не вбили три дні тому.
На борту інших яхт, пришвартованих біля пірсів, перебували інші люди зі своїми клопотами. На одній із найбільших яхт, чудовій чорній трищогловій баркентині, лежав, не змикаючи очей, шістдесятирічний торговець зерном, стурбований отриманим із офісу повідомленням про розслідування, започатковане агентами Податкової інспекції. Зазвичай о цій нічній порі він уже давно заглушив би всі турботи коктейлями з шотландським віскі, сягнувши того стану, коли вже море по коліна і не дбаєш про наслідки, подібно до піратів із «Берегового братства», з якими, правду кажучи, він мав багато спільного як характером, так і моральними принципами. Але лікар заборонив йому вживати алкоголь протягом місяця, фактично, впродовж трьох місяців, тобто його попередили — якщо хоче залишитися живим, то повинен, принаймні на три місяці, забути про алкоголь, тож він постановив собі не пити цілий місяць і тепер не міг заспокоїтися через дзвінок, отриманий з податкової напередодні його виїзду з міста, де його просили повідомити, куди конкретно він зібрався їхати і чи не планує залишати територіальні води Сполучених Штатів.
І ось він лежав у піжамі на широкому ліжку, підклавши під голову дві подушки, лампа для читання освітлювала книжку про подорож на Галапагоські острови, але він ніяк не міг на ній зосередитися. Раніше він ніколи не приводив їх сюди. Злягався з ними в їхніх каютах, а тоді повертався до свого ліжка. Тут була його власна й недоторкана каюта, куди не мав доступу ніхто чужий, як і до його офісу. Жінки йому були тут зайві. Коли він жадав жінку, то йшов до неї, а закінчивши свою справу, знав, що справу закінчено, і ось тепер, коли її вже було остаточно закінчено, його свідомість постійно набувала тієї холодної ясності, яка в старі часи в нього з’являлася лише після акту. І ось він лежав тепер без того млосного запаморочення, позбавлений хімікалій, які збуджували його, а тоді заспокоювали розум і зігрівали серце протягом багатьох років, думаючи про те, що там нарили податківці, що вони справді знайшли, а що можуть підтасувати, що вони визнають законним, а в чому побачать порушення, і він їх не те, щоб боявся, а просто ненавидів і їх, і їхню владу, якою вони можуть скористатися настільки зухвало, що вся його власна незламна, вперта, жорстка і витривала зухвалість, єдина насправді вартісна й надійна риса, яку він набув, дасть тріщину, а якщо він ще й дозволить себе залякати, розіб’ється на друзки.
Він не мислив якимись там абстракціями, а конкретними угодами, контрактами, трансфертами і дарчими актами. Мислив такими категоріями, як акції, об’єми поставок, тисячі бушелів, опціони, холдингові компанії, трести й дочірні корпорації, і, перебираючи це все в пам’яті, він розумів, що податківці можуть розкопати чимало такого, що на багато років позбавить його спокою. Якщо вони не погодяться на компроміс, буде вельми кепсько. В давні часи він би цим не переймався, але його войовничий запал давно вже згас разом із тим іншим запалом, і він тепер лежав самотньо на своєму величезному старому ліжку, не годен ні читати, ні спати.
Його дружина розлучилася з ним десять років тому після двадцятирічної гри у щасливий шлюб, і він ніколи за нею не тужив, та й не кохав він її ніколи. Він став на ноги завдяки її грошам, а вона народила йому двох синів, які були такі самі йолопи, як і їхня матір. Він добре до неї ставився, аж поки зароблені ним гроші не перевищили вдвічі її первісний капітал, після чого уже міг дозволити собі не звертати на неї жодної уваги. Коли його банківський рахунок сягнув цієї відмітки, його вже перестали дратувати її мігрені, нарікання і плани на майбутнє. Він їх просто ігнорував.
Він був немовби створений для кар’єри спекулянта, володіючи надзвичайною сексуальною потугою, яка наділяла його такою необхідною для гравця впевненістю, а ще він відрізнявся здоровим глуздом, блискучим математичним складом розуму, постійним, але стриманим скептицизмом, який був не менш чутливим до ймовірних небезпек, ніж барометр-анероїд до змін атмосферного тиску, а також загостреним відчуттям часу, яке утримувало його від занадто ризикованих дій. Усе це, в поєднанні з цілковитим браком моральних засад, здатністю приваблювати до себе людей, не відповідаючи їм жодною взаємністю, та водночас палко й щиросердно запевняючи їх у своїй дружбі, причому такій дружбі, яка свідчила про велике бажання допомогти їм досягти успіху, автоматично перетворюючи їх у спільників, а ще і з абсолютною відсутністю таких якостей, як співчуття або муки сумління, і зробило його тим, ким він став тепер. І ось він лежав тепер у смугастій шовковій піжамі, яка приховувала його старечі запалі груди, одутле черевце, ні до чого вже не придатний і непропорційно великий інвентар, яким він колись так пишався, і короткі кволі ніжки, лежав на ліжку, не годен заснути, бо нарешті відчув, що таке муки сумління й каяття.
А розкаювався він у тому, що п’ять років тому був занадто хитромудрим. Бо ж міг тоді сплатити податки без усяких фокусів, і все було б тепер гаразд. Отак він лежав, думаючи про це, і врешті-решт його зморив сон, але позаяк каяття знайшло тріщинку, крізь яку просочувалося, він навіть не знав, що заснув, бо мозок його й далі невпинно працював. То ж він тепер зовсім не знав спокою, а в його віці це все дуже швидко могло його доконати.
Він завжди казав, що стурбованими бувають лише слабаки-сисунці, а тепер він так уперто відганяв від себе тривоги, що втратив сон. Він міг опиратися їм, аж поки не засинав, а тоді вони починали мучити його з подвійною силою, а оскільки він став старим і кволим, то їм було легко це робити.
Він не збирався перейматися тим, що він зробив з іншими людьми, що з ними сталося через нього і чим це для них закінчилося; хто був змушений перебратися з розкішних особняків на Лейк-Шор-драйв до дешевеньких пансіонів у Остіні, чиї доньки, які готувалися до виходу у вищий світ, працювали тепер помічницями зубних лікарів, якщо взагалі могли знайти роботу; хто в шістдесят три роки, загнаний у безвихідь, наймався нічним сторожем; хто застрелився вранці перед сніданком, і хто з дітей його знайшов, і як це все огидно виглядало; хто тепер їздить на роботу, якщо вона ще в нього є, чиказькою підземкою з Бервіна, намагаючись торгувати спочатку акціями, тоді автомобілями, а тоді взагалі якимись дрібничками з домашнього господарства (нам не потрібні бродячі торгаші, забирайтеся геть, двері грюкають перед його носом), аж поки він не обирає замість стрибка з сорок другого поверху, який продемонстрував його батько подібно до орла, лише без шелестіння крил, вихід на третю колію перед потягом Аврора-Елджин у пальто, кишені якого набиті нерозпроданими й нікому не потрібними збивачками для яєць, скомбінованими із соковижималками. Дозвольте тільки показати вам, мадам. Вставляєте ось сюди і прикручуєте цю маленьку штучку. А тоді дивіться. Ні, мені це не потрібно. Та ви тільки спробуйте. Мені не потрібно. Забирайтеся геть.