Private-Bookers
Мати і не мати
вернуться

Хемингуэй Эрнест Миллер

Шрифт:

— Я нічого не забуваю, — сказав рудий. — Що з тобою, приятелю?

— Це правда про бороди? — спитав Річард Ґордон. Його вже трохи нудило.

— Присягаюся Богом і рідною матір’ю, — сказав рудий. — Та це ще дурнички, чорт забирай.

Трохи далі за стійкою якийсь ветеран почав сперечатися з Фредді з приводу рахунку за випивку.

— Ти стільки випив, — сказав Фредді.

Річард Ґордон придивився до обличчя того ветерана. Він був п’яний, як чіп, його очі налилися кров’ю, і він явно наривався на бійку.

— Ти паршиве брехло, — сказав він Фредді.

— Вісімдесят п’ять центів, — відповів йому Фредді.

— Дивися, що буде, — сказав рудий ветеран.

Фредді сперся руками на стійку. Він не зводив очей з ветерана.

— Паршиве брехло, — сказав ветеран і підняв кухоль, намірившись його жбурнути. Та не встиг він ще цього зробити, як права рука Фредді описала півколо над стійкою і вгатила ветерана по голові важкою сільницею, загорнутою в рушничок.

— Оце я розумію, — сказав рудий ветеран. — Чудово, га?

— Ти б ще побачив, як він дубасить їх більярдним києм, — сказав другий.

Двоє ветеранів, які стояли біля того, який повалився на землю після удару сільницею, сердито глянули на Фредді:

— Чого ти так його?

— Спокійно, — сказав Фредді. — Пийте, я пригощаю. Гей, Воллесе, — сказав він. — Відтягни-но його до стіни.

— Чудово, правда? — спитав у Річарда Ґордона рудий ветеран. — На вищому рівні, скажи?

Дебелий молодик поволік оглушеного сільницею чоловіка крізь натовп. Поставив його на ноги, і той глянув на нього безтямним поглядом. — Шуруй звідси, — сказав він йому. — Трохи провітрися.

Попід стіною сидів, охопивши голову руками, той чолов’яга, якого остудили раніше. Дебелий молодик підійшов до нього.

— І ти шуруй звідси, — сказав він йому. — Бо знову нарвешся на неприємності.

— Моя щелепа тріснула, — прохрипів остуджений. З рота в нього сочилася цівка крові, спливаючи по підборіддю.

— Дякуй Богові, що взагалі не простягнув ноги після такого удару, — сказав дебелий молодик. — А тепер шуруй.

— Моя щелепа тріснула, — тупо повторив той другий. — Мені зламали щелепу.

— Кажу тобі, шуруй звідси, — сказав молодик. — Знову нарвешся на неприємності.

Він допоміг чолов’язі зі зламаною щелепою звестися на ноги, і той побрів, похитуючись, вулицею.

— Бували вечори, коли я бачив, як попід стіною лежало не менше десяти осіб, — сказав рудий ветеран. — Одного ранку я бачив, як отой бугай ходив там з відром і змивав шваброю кров. Бачив я тебе з відром і шваброю, чи ні? — спитав він у кремезного негра-бармена.

— Так, сер, — сказав бармен. — Багато разів. Так, сер. Але ви ніколи не бачили, щоб я сам бився.

— А що я казав? — сказав рудий ветеран. — З відром і шваброю.

— Виглядає, що й сьогодні буде весела нічка, — сказав другий ветеран. — Що скажеш, приятелю? — глянув він на Річарда Ґордона. — Може, ще по одному?

Річард Ґордон відчував, як у голову вдаряє хміль. Власне обличчя у дзеркалі за стійкою починало здаватися йому химерним.

— Як вас звати? — спитав він високого комуніста.

— Джекс, — сказав високий. — Нельсон Джекс.

— А де ви бували, перш ніж потрапили сюди?

— Та скрізь, — сказав той чоловік. — Мексика, Куба, Південна Америка й таке інше.

— Я вам заздрю, — сказав Річард Ґордон.

— Заздрите мені? А чого ж самі не працюєте?

— Я написав три книжки, — сказав Річард Ґордон. — А тепер от пишу про страйк у Ґастонії.

— Ясно, — сказав високий. — Це добре. То як, ви казали, вас звати?

— Річард Ґордон.

— Он як, — сказав високий.

— Що це означає, «он як»?

— Нічого, — сказав високий.

— А ви хоч читали мої книжки? — спитав Річард Ґордон.

— Так.

— І вам не сподобались?

— Ні, — сказав високий.

— Чому?

— Не хотів би казати.

— Та вже кажіть.

— Мені здається, вони гівна варті, — сказав високий і відвернувся.

— Бачу, це буде моя нічка, — сказав Річард Ґордон. — Моя весела нічка. То що ти ще хотів би? — спитав він рудого ветерана. — Я маю ще два долари.

— Кухоль пива, — сказав рудий. — Чуєш, ти мій приятель. Я думаю, твої книжки чудові. А той байстрюк-радикал нехай іде під три чорти.

  • Читать дальше
  • 1
  • ...
  • 41
  • 42
  • 43
  • 44
  • 45
  • 46
  • 47
  • 48
  • 49
  • 50
  • 51
  • ...

Private-Bookers - русскоязычная библиотека для чтения онлайн. Здесь удобно открывать книги с телефона и ПК, возвращаться к сохраненной странице и держать любимые произведения под рукой. Материалы добавляются пользователями; если считаете, что ваши права нарушены, воспользуйтесь формой обратной связи.

Полезные ссылки

  • Моя полка