— Пас, — сказав дід. — Як це — перевіряють?

— Пас, — утрутилася пані Віолетта. — Ну, розумієте, абикому дитини не дадуть, — і вона багатозначно глянула на дідуся.

— Узагалі-то слушно, що вони мають щодо вас сумніви. На перший погляд ви здаєтеся підозрілими. На другий теж, — швиденько прокоментував старий.

— Пас, — зітхнула Буба, із заздрістю дивлячись на Маньчака. Здається, у нього були чудові карти.

— Пас, тасуємо карти, — розпорядився Маньчак. — На що це ви натякаєте? Що в нас підозрілого? — обурився він.

— Ну, пане Вальдеку, — пирхнув дід. — Вам не вдасться мене переконати, що нормальні люди приходять восени грати в бридж у хутрі й спортивному костюмі!

— Авжеж, приходять, — спокійно відказав Маньчак. — Від вас ми йдемо до тренажерного залу.

— Нормальні люди не колупають у носі в присутності інших, — додала його половина, позбавляючи старого однієї з небагатьох радостей у житті.

— При інших чи ні — усі час від часу це роблять, — вперто заявив дідусь. — Зате з бідоном на поясі справді рідко хто ходить.

— Коли я займаюся на тренажерах, мені хочеться пити. — Маньчак поправив бідон, який тиснув йому стегно.

— Якби ж то в ньому був принаймні який-небудь чоловічий напій, я б це ще зрозумів, — іронічно скривився дідусь Генрик і підняв карти. Ніхто не сумнівався, що цього разу він класно зіграє. Навіть, якщо Буба не підтримає його своїми очками.

— Нині вам страшенно не пощастить! — зрадів дід. — Я на вашому хутрі сухої ворсинки не залишу! — пообіцяв він і вийшов козирем.

Черга в сирійця була така довжелезна, що Буба вирішила податися на пошуки Клеменса. Вона не збиралася розповідати йому про власний план, але підгодовування родини виявилося непоганим способом, аби накопичити грошенят, потрібних для помсти Сталінові.

— Мета виправдовує засоби, — пригадала собі дівчина один з дідових улюблених висловів, бо не була переконана, чи годування рідних за гроші виглядає етично. Схожі сумніви переслідували Бубу, коли вона подумки благала бабцю Риту якомога довше гостювати на Звіринецькій. Ці думки були цілковито протилежними до мрій решти членів родини, а віднині — ще й Маньчаків.

Клеменс сидів на своїй лавці, підставивши обличчя під повіви вітру.

Коли не йде дощ, то для нього це вже спека, — подумала Буба, порушуючи своїм «добридень» пополудневу тишу.

— А-а-а! Вітаю вас, панно Бубо! — Клеменс ліниво розплющив одне око. — Доброго дня, — і він розплющив друге око. — Як бачите, проясніло, і погода майже пляжна.

— Сьогодні вам не доведеться зігріватися пивцем, — Буба сіла поруч.

— Нині в мене пляшка холодненького, — Клеменс помахав нерозлучною товаришкою. — Саме добре на спеку. Не бажаєте ковточок? Дуже раджу.

— На жаль, мушу відмовитися. Обов’язки не дозволя ють! — відповіла дівчина із чарівливою усмішкою.

— Певна річ, — чоловік витягнув з-під куртки свою пляшку. — Скільки житиму — пивце любитиму, — і з насолодою зробив великий ковток.

— Я прийшла запитати, у які дні цей ваш Сталін грає в «Малому Рисеві»?

— Краще тримайтеся від нього подалі. Сталін махлює.

— Я теж, — Буба невинно потупила погляд. — То он звідки в нього таке прізвисько, — здогадалася дівчина.

— Про що це ви? — не зрозумів Клеменс.

— Ну, це його прізвисько, Сталін. Мабуть, через те, що він ошукує людей…

— Ні-і-і… — Клеменс глянув на Бубу так, ніби вперше її побачив. — Він Сталін, бо його звуть Юзеф. А що шахрує, то ми його звемо «Копер».

— Чому «Копер»?

— Ну, бо він махляр, — невтомно пояснював Клеменс. — Ви що, не чули про цього ілюзіоніста Копперфілда?..

— А-а-а… справді, — пригадала Буба.

І Клеменс знову підставив обличчя під сонячні промені, а Буба повернулася до сирійського фаст-фуду. Зрештою, вона ж зобов’язалася нагодувати жертв експериментів бабці Рити…

— Дякуємо вам, але ми не голодні. Ми лише на хвилинку! — поквапився Маньчак з поясненнями, щойно пані Рита відчинила подружжю двері.

— От і чудово, бо в нас нині дезінтоксикація, — бабусина посмішка свідчила про її прекрасний настрій.

— У вас є щурі? — перелякалася Маньчакова, про всяк випадок підсмикуючи поли шуби.

— Іноді трапляються! — за бабцею несподівано виріс дідусь.

— Ми позбуваємося токсинів, — терпляче пояснювала пані Рита. — Якщо бажаєте взяти участь у програмі, слід спершу перевірити вашу вагу. Сьогоднішнє лікування полягає в медово-водному очищенні.