Шрифт:
— Дуже вас просимо, — заступився за доньку тато. — Буба — чемпіонка Польщі з бриджу, вона без карт просто гине! — збрехав він.
— У нелегальному казино вона теж загине, — заперечив блакитноокий.
— Обіцяю, що відтепер вона ходитиме лише до легальних! Тьху! Нікуди не ходитиме! Навіть до костьолу… Тьху! Ходитиме тільки до костьолу! До ксьондза Корека! — тато геть заплутався й Буба йому щиро поспівчувала.
— Ви знаєте ксьондза Корека? — поліцейський глянув на переляканого тата.
— Т-т-так, — затинаючись, відповів батько.
— Це мій швагро! — зрадів сержант.
— Як це швагро? У ксьондза Корека немає дружини…
— Зате є сестра, — пояснив блакитноокий поліцейський.
— Ага, справді… Якось я заплутався в родинних зв’язках, — промимрив тато.
— Уся ваша родина заплуталася. Повертайтеся з донькою додому й живіть так, як навчає мій швагро, — сержант аж виструнчився, згадавши авторитетного родича.
— Боже поможи, — простогнав приголомшений тато і, обнявши Бубу за плечі, швиденько рушив до дверей.
— Хвилиночку, — сержант знову підійшов до тата. — А вас я звідкись знаю…
— Може, бачили мене в костелі? — підказав тато, побоюючись за свою телевізійну репутацію. — Авжеж, у костелі, — зраділо вигукнув він. — Я майже щодня буваю у вашого швагра, щоб послухати його чудові проповіді…
— Поясни нам, принаймні, що ти там робила, — мама сиділа з почервонілими очима й видавалася Бубі дуже нещасною.
— Я грала в бридж.
— У барі? Як це зрозуміти?
— Та нормально. Я мусила виграти костюм.
— Але чому в барі?
— Ну… бо саме почався такий сезон турнірів у барах. Для бездомних, — збрехала Буба.
— Ти хотіла виграти костюм? — тато вочевидь не зрозумів її намірів. — У мене стільки костюмів. А ти нас ледь не зганьбила…
— Це був костюм пана Клеменса, — тихенько пояснила Буба й позіхнула.
— Що ти кажеш? Ти грала з якимись волоцюгами в бридж? — на порозі стояв дід Генрик. — Якщо програла, викреслю тебе із заповіту!
— Я виграла! — на обличчі дівчини вперше з’явилася переможна посмішка. — Відіграла костюм і гроші. Усе повернеться до власника, — додала вона, щоб уникнути зайвих запитань.
— Козир-дівка! — дідусь міцно обійняв онуку.
— Батьку, ви, мабуть, здуріли, — обурилася мама. — Дитина повертається з відділку, заплуталася в якихось підозрілих справах зі злочинцями, а ви її ще й хвалите!
— Місце, звідки Буба повернулася, аж ніяк не свідчить про те, ким вона є! — мовив старий. — Купа шахрайок бігає до костьола!
— Оце так! — мама аж руками сплеснула. — Звідки вам це відомо? З вашого злочинного минулого?
— Я добре знаю Бубу, і мені цього достатньо, — дідусь був навдивовижу спокійний.
— А хіба ми не знаємо власної доньки?
— Я теж не надто добре знаю тебе, Марисю, — зауважив дідусь. — Що ж… ми знаємо одне одного настільки, наскільки одне одному довіряємо, — серйозно підсумував він, і на цьому розмова завершилась.
ЩАСЛИВІ ЗУСТРІЧІ
Падав лапатий сніг, і грудень, наче безцеремонний гість, запанував у кожному кутку Звіринецької. Буба жваво крокувала до школи, задоволена тим, що її вулиця теж набула святкового вигляду. Вітрини навколишніх крамничок сяяли кольоровими гірляндами, вабили різдвяними прикрасами, хоча до свят було ще далеко. Але Буба, роздивляючись виставлені іграшки, подумки планувала, які й кому купить подарунки під ялинку. Посміхнулася, побачивши бар «Шейх», який теж мовби змагався з іншими в кількості новорічних прикрас та вогників і… наштовхнулася на Клеменса.
Він стояв, випроставшись і дозволяючи сніжинкам падати на дашок його кашкета. З-під потертого пальтечка виднів елегантний костюм. Клеменс виглядав дуже урочистим і серйозним.
— Пане Клеменсе! — щиро зраділа Буба. — А я вже подумала, що ви з картярами не знаєтеся!
— Спершу я на вас образився, — зізнався Клеменс, — і тому не приходив до парку. А потім ви мене дуже зворушили, і я не хотів, щоб хтось побачив мої сльози. Бо я насправді дуже вразливий…
— Сподіваюся, тепер усе гаразд? — Бубу розчулив цей самотній чоловік, який увесь час просиджував на парковій лаві. Зараз пан Клеменс виглядав так, наче знову готувався взяти шлюб із Криською, котра виявилася стервом. Поголений і підстрижений, він скидався на вишуканого нареченого з бідного кварталу.